Це на все життя. На всю ту вічність, яка відведена лише для нас двох.
Тільки ти і я, і більше навколо нікого.
Вічність, назавжди, ніколи, кохання - це ті слова, що в поєднанні звучать фальшиво. Бо любов скороминуща, вона не варта нічого в один момент, а в інший - ти віддаєш найцінніше за неї - життя своє або ж чуже.
Але зараз, саме у цю мить - ти і я - це на все життя. Ти здаєшся таким, що забрала б з собою на небо. Таким, що байдуже де - аби лиш разом.
Вся та вічність, тривалістю в кілька хвилин в обіймах,
вічність - у дотиках до руки
вічність - коли ти лежиш у пустому ліжку
вічність - коли неважливо куди іти
вічність без тебе, віриш?, така коротка
вічність з тобою, насправді це кілька секунд, коли ми зустрілись поглядами, коли ти дістаєш запальничку і починаєш курити.
Я не можу на тебе надивитись. Щоб вистачило на всю вічність.
Скоро тут будем не ми, замість нас і між нами - відстань.
Це, мабуть, на все життя. На вічність. На нашу з тобою вічність, відведену Богом.
Та знаєш, моя любов зігріє нас обох.
Тебе, і мене, і вічність. Іронічно, таку коротку відстань - спалить моя любов.
Навічно.