Цілуй мої губи до крові, до болі.
Ти питаєшся чи я боюся, а що ж тобі відповісти?
У нас з тобою трішки різні погляди на життя.
І як тільки усе починається, ти кажеш, що треба іти.

Це ніби як двічі падати на одне і те саме місце.
Моє серце ніколи не заживе.
І якщо зараз у мене течуть сльози,
Значить в душі ще залишилось дещо живе.

Твоя самовдоволена посмішка роз*їдає мене з середини.
Невже тобі так подобається мене мучити?
Інколи мені хочеться тебе вбити,
Але, все ж, за тобою неможливо не скучити.

І бувають хвилини, коли я ладна тобі усю себе віддати,
Але цього не потрібно було б, якби ти мене кохав.
Це важко усвідомлювати, а ще важче знати сам факт.
Знати, що я тебе кохала, а ти мене мав.