15 мая 2013 года в15.05.2013 12:42 4 0 10 1

А чим далі, тим гірше.
Прихожу додому і хочу провалитись,
забутись, кричати.
Боязнь втратити людину - також хвороба.
Обійняти б тебе і просто мовчати.

Я хочу в дитинство,
коли цукерки були найбільшим щастям.
А тепер це кохання, депресії, апатія.
Я ненавиділа запах манної каші,
А тепер ненавиджу, коли коханням
називають банальну симпатію.

Комментарии

Зарегистрируйтесь или войдите, чтобы добавить комментарий

Новые заметки пользователя

DONTJUDGEAPRIORI — maybe

5

Вона бліда, похмура, мертва,. . красива. на обличчі біль, а у серці сотні кинжалів. вона вирвала його, щоб тобі віддати, проте тобі ж...

5

too hard

важко слухати пісню, слухаючи яку 4 роки тому ти хотіла померти. важко носити в собі купу емоцій, але не мати змогу нікому нічого розказ...

4

Образи виникають тоді, коли немає що сказати.

— Тобі не соромно жити без гордості та принципів? Розбивати побудовані роками, "невмираючі" стереотипи? Не вірити, як усі, в свою утопі...

5

do you love me?

і тут я зрозуміла усім давно відому істину: "не я перша, не я остання". всі думають, що їх проблеми найважливіші, а мене мучає зовсім...

5

Не плач, немов вбиваючи свою біду сльозами. Пробач його за те, що називав все іншими словами. Скажи, для чого ми живем на світі. Ск...

5

#biology.

Тобі, як кістковим рибам, характерні безумовні рефлекси та складні інстинкти. Тобі на усіх начхати, а я особлива. Скільки душ ти уже зг...