пішли гуляти стежками думок? там, де меланхолія щастям стане, де душі слухатимуть звук нестями, де відчинене не треба закривати на замок. "ти зможеш все без перебору"- лише невдахи скажуть таке слово, адже те існування повне крові з перенасиченням еротроцитами у горлі. червоні очі дихати не хочуть димом, тим чорним маревом від сліз, після війни цієї - не зрахувати гільз, і лиш снаряди пролітають мимо. це вузьке вікно дурних стратегій програти битву нашу словом, це легко, дуже аж, нічо не стоїть, а важче набагато - підібрати теги. не легко буде вішати значки поеми, і лист пустий у шарпаном конверті, слова в якому усі давно вже мертві, не зможуть відхилитися від теми. і ми, наділені великим і твердим нічим, стояти будемо хвилину, а далі крикнемо:"я гину!", коли стоятомем по різні сторони ріки. черга от дуелі з причинимами детальними, обидва гордих й "честивих" супротивників підуть під землю годувати схиблених, і запрацюють ворожнечі ржаві гальма