Чому ми так звикли створювати собі проблеми? Адже по великому рахунку, якщо так замислитись, більша половина наших "проблем" вирішується за один день. Але ж ні, ми надаєм їм такого великого значення, ніби від них залежить наше життя, ніби потрібно десятки років для їх вирішення, і ніби поки вони існують ми не можемо усміхатись. Проблема, це коли на твоїх очах помирає близька людина, а ти нічого не можеш вдіяти; проблема, це коли у матері народилось мертве немовля; проблема, це коли дитина ніколи не знала своїх батьків; проблема, це щось неминуче, це така собі безвихідь. Але навіть тоді, ти маєш два варіанти: перебороти себе, піднятись і продовжити рухатись далі, або ж впасти. Низько і назавжди.

А те, що тебе кинув хлопець, або у тебе погані оцінки в школі, або твій друг тебе зрадив або ж мама не дає тобі кишенькових грошей, це не проблеми. Це лише свідчення того, що ти безхребетна, ні на що нездатна істота. Кинув хлопець? Значить це була не твоя людина, твоя людина ніколи від тебе не піде. Погані оцінки? То може пора почати щось читати, для того, щоб твоя голова хоть трішки наповнилась сірою рідиною. Зрадив друг? Твоя вина. Це ж ти вибрав собі таких друзів. Нема кишенькових грошей? Якщо ти здатен, витрачати ці гроші, то може, знайдеш спосіб їх заробити? В кінці кінців, ти вже ж "дорослий".

Люди дурні істоти. Витрачають більшість свого часу, на те, що зовсім їм не потрібно. А що найцікавіше, так це здатність утворити з цього проблему. І не одну. Нащастя, ми ще занадто юні, і більшість помилок більш менш але можна виправити.

Просто кожен раз, коли виникає якась ситуація і ти готовий вже назвати її проблемою, задумайся, а чи буде це важливо через декілька років?