Був грудень, проте за цей час вже встигли вдарити морози, встигло знову потеплішати - тому коли щойно з'являвся хоч натяк на мінусову температуру, люди зразу веселішали, надіючись на морозний січень. Зима як-не-як! А покищо народ сонно плентався по мокрому асфальту, неохоче намотував на шию теплі шарфи і ледь-ледь перебирав ногами по бридкому розтавшому снігу. Хоча не всі піддались цій гнітючій атмосфері начебто зими. Молоді панянки намагались впевнено вистукувати ритми по холодному бруку, діти весело перестрибували калюжі, а закохані пари вперто шукали щось романтичне у тихих, майже порожніх вулицях…
…А я люблю зиму навіть такою. Хоча б за те, що її світанки починаються трішки пізніше, і я можу не вилазити з таких солодких ковдро-подушкових обіймів..