Занадто грішний для землі,
занадто правильний для пекла.
Як злість зривати - на мені.
Чому? Це я тебе прирекла?
Занадто грубий. Не кришталь.
То хто ти? Мідь, залізо?
Та й твій замовник - не Версаль,
міняти щось - запізно.
Чомусь скороминущий час
для тебе ціла вічність,
і знову я стою - анфас,
а твій світ - потойбічність.
Я почекаю. Ти прийдеш.
Бо ти ж завжди приходиш.
Ти знов мости свої зведеш і……спалиш
(знаю ж, можеш).
Занадто тихий для зими,
занадто голосний для літа
і серед чорної пітьми,
лиш крихітка тебе - зігріта..