Остогидлі стандарти підкорюють світ. Вже не "трендово" бути собою. І природня краса тепер пустоцвіт окутаний самотою. Багато пустих але ніжних слів, багато дешевих емоцій людина як робот виходить у світ і так уже рік у році. Синхронні подихи такт у такт - мов готові до бою солдати. Раптом - збій системи, поганий контакт, - потрібно усе владнати. І знову порядок, знову прохожі входять в знайомий ритм. Ті самі люди, ті огорожі, і мертвий знов колорит. Вдихай на повну! Ламай огорожі! Нехай живуть кольори! Будь сміливим, будь на сторожі, людиною будь, живи!