Занадто грішний для землі, занадто правильний для пекла. Як злість зривати - на мені. Чому? Це я тебе прирекла? Занадто грубий. Не кришталь. То хто ти? Мідь, залізо? Та й твій замовник - не Версаль, міняти щось - запізно. Чомусь скороминущий час для тебе ціла вічність, і знову я стою - анфас, а твій світ - потойбічність. Я почекаю. Ти прийдеш. Бо ти ж завжди приходиш. Ти знов мости свої зведеш і……спалиш (знаю ж, можеш). Занадто тихий для зими, занадто голосний для літа і серед чорної пітьми, лиш крихітка тебе - зігріта..