Ненавиджу бездіяльні дні. Коли є 1000 і одна справа, але ти перебубаєш у якомусь незрозумілому, підвішеному стані. Розумієш, що хочеш щось робити, знаєш, що треба чимось зайнятись, але не можеш. Постійно відволікаєшся на свої думки, на інтернет, на все що завгодно…Під кінець дня почкваєшся розбитим.
Як на мене, то краще виходити з дому о 4 ранку і повертатись під вечір. Втомленою, але задоволеною собою.
З завтрашнього понеділка так знову і буде. Але сьогодні я прожила як одноклітинне, просто відбувши цей день…