А знаєш, важко, як не пишуться вірші Не завжди часу вистачає на рядки І невблаганні голоси, що в голові Не відпускають стомлені думки. Мені. І вже годинник сповіщає пізній час Ти все не йдеш, бо щось шепоче муза Ти стомлена виводиш, тільки щоб не згас Запал, який тобі так не байдужий. Залиш ще про запас. Ти пишеш…твердо і натхненно Батьки давно стомились нарікати Тобі ж бо небо виклало знамена Вже ранок, сьогодні знову не підеш спати. І так щоденно.