Іноді це схоже на манію. Коли побачивши її, Ще з далеку, Він помічає, що колір очей Трохи змінився. Обіймаючи долонями Гнучку талію Вдихати повітря, П’янке наче Італія. Відчувати що скоро Світанок, а на неї Так і не надивився.
Ближче до вечора Його шкіра пахне Молоком. Вона це пам’ятає, І намагається, Перед сном, Дихати повільно Щоб залишатись Йому підневільною.
Іноді це схоже на манію. Бо він безстрашно вистоїть в бою Але, заклякне коли знов, наяву, Говоритиме, тихо, люблю.