Это просто Вьюи блог

Одного прекрасного дня мені розказали про шикардосний серіал Місфітс і з того часу я їх теж полюбила. Він кльовий і посміятися від душі можна

Незнаю чи до кращого ці зміни?

Чи взагалі потрібні вони нам?

Чи краще залишити все як є?

Хай буде так, нічого не міняти?

Чи навпаки, наперекір обставинам з минулим цим порвати?

Незнаю навіть, що у відповідь сказати?

Або міняєш кардинально все життя

Або усе в житті ти робиш навмання

Тому ти вибираєш усе чсам!

Ніхто не в змозі вам допомогти,

Обдумай все, тоді рушай

На крок до нового життя

чи в небуття?

блін ми 11 клас!і тільки зараз я розумію наскільки все серйозно, вже не вернешся в школу і в тебе не буде другого шансу, все залежить тільки від тебе!Аж страшно подумати про своє майбутнє, яке воно буде невідомо, але я б дуже хотіла після закінчення школи зберегти нашу дружбу, здійснити наші мрії, поїзати в Барселону і на концерт 30 секонд ту марс, надіюс, що все це буде і ми надалі спілкуватимемося, а не будемо задирати носа, коли побачимо один одного

а девочки созрели! Всі змінилися, ці зміни й не минули нас, шкода, що все не так як колись, ті люди, з якими ми колись дуже добре спілкувалися - помінялися, дивлячись на них, я згадую ті моменти, а потім повертаюся у теперішнє і сумую за тим часом, шкода що все змінилося не в кращу сторону в деяких аспектах

Останнім часом, якось все так добре, аж насторожує.Вчора у мене був шикардосний настрій, хотілося сміятися і бути з любими тобі людьми.Незважаючи на школу і інші проблеми, день був вартий аби прожити його ще раз.Все почалося зі школи, спочатку мене вразив наш Саша на художній культурі, це було настільки кльово і чуттєво, коли він грав аж струм проходив по тілу, шкода, що кожна пісня з чимось пов*язана і в декого були сльози на очах і сум на обличчі, але це все проходить, червячок Вас- анекдот хоч і не смішний, але це вчителька і всі сміялися, ну а потім був наш тенніс, я не зважаю на те, що ми ждали пів години Олену і Альону, ну ми ж з Владою пунктуальні дівулі, зато сходили по серветки і я навііть пам*ятаю дежа вю(перукарню) !Гра, ну на рахунок гри, то в мене трішки розчарування, але і цьому є виправдання, адже рік не тримати в руках ракетку, а зараз навіть гарно попадати і відбивати, тто це успіх, як на мене, вразили мене Влада і достав Назар(о великий учітєль), потім ми з альоничом пішли підкріпитися і несподівано зустріли мамулю, вот і закінчився мій день, але блін він був настільки кльовим, що ці спогади назавжди в моїй пам*яті!ну і звичайно як я могла забути про гуру, про нашого "талановитого" фотографа Черненка, як можна бути таким дауном, я ще не скоро зрозумію, жанкіна тоналка.викликала в мене сміх і відразу, але це все другорядне, на яке не треба щвертати навіть малєйшої уваги, так вот день підодить до кінця, а потім був кльовий сон про лондон, якби ж це булпа не сон, а чиста правда

З сьогоднішнього дня, все буде записуватися сюди!