Это просто Вьюи блог

хочу екскурсію, і може, через місяць все збудеться!Буковель ай лов ю соу мач, хочу, хочу, хочу і знов текіла і знов відветрі розмови і знову 11-а, останній, найкращий, єдиний і нарешті дружній, за цей рік ми відгуляємо за всі ті, що не встигли, що просто просрали на навчання, за ті роки, коли обсирали один одного і навіть не віталися в місті, всі кучками, а не разом, а зараз все навпаки, всі дружні., кльові такі і кожна субота вже стало традиційно кльова, школа, соло, репетиторі знову гульки з любими однокласниками, лишилося спланувати НР, хочеться відпочити, останній раз усім разом, останній раз усім класом, усім складом, навіть ЖО(жанна олександрівна) не помеха і вона якась нормальна, не напрягає, тілки чуть-чуть, але це все другорядне, головне клас-дружній, веселий, ну не рахуючи деяких аля осабєй, люблю свій коханий 11-А, форевер ін май харт ♥♥

Улыбайся, слушай, соглашайся.
А потом делай все, что так или иначе хотел сделать.

Роберт Дауни-младший

можно лизнуть плечо и выпить текилы. море - это любовь

В бредовой смеси дыма, сна и яви,

В истерике асфальта и бетона -

Ты будешь исключением из правил,

Я буду нарушением закона.

Сплошною пеленой слепого ливня,

Тропинкой под скользящими шагами -

Ты будешь мне моей реальной жизнью,

Я буду всем, что дальше будет с нами.

В изысканно запутанных ресницах,

В полосках туши на раздетой коже -

Я буду тем, что и должно случиться,

Ты будешь тем, чего не быть не может.

В истерике асфальта и бетона,

Взорвавшейся мелодией волшебной -

Мы будем нарушением закона

Под грифом "совершенно совершенно".

А вы киногда не думали, что ваша действительность может быть нереальной? Это всего лишь вымысел/илюзия/сноведение.

Представьте, что вы сегодня ложитесь спать, а просыпаетесь 5 лет назад. Что бы вы почувствовали, узнав, что вся ваша реальность не реальность вовсе, а лишь сон?

Что вы еще не окончили школу, не повзрослели, вы не знаете всех тех людей с которыми вас свела судьба за это время - они тоже плод вашего воображения! Вы тот, кем вы заснули 15 октября 2007 года.

Эта мысль так пугает и захватывает меня…

Что если…

Сьогодні була на польській, так як хочу поступати в Вроцлав, не знаю на кого, але в Польщу, хочу відірватися від мого міста і поїхати далеко кудись і стати самостійною, бо мене вже задовбала самостійність тільки на тиждень, а то й на менше, хочеться декілька місяців без батьків, нових знайомст, нових емоцій і вражень, хочеться кардинально змінити своє життя і щоб все що запланувала Я собі здійснилося, а не пропало десь там в безвісті. Хочеться щоб пройшов цей проклятий рік і все закінчилось, а то кожен день похвилинно розписсаний і немає часу перепочити, для мене 30 хв перепочинку-маленьке свято, яке я провожу з користю, хочу в Польщу, а вже на кінець якщо нічого не вийде то в Київ!жду травень