Коли губишся у своїх думках, треба довіритися своїм інстинктам. (або тексту)

У нас є спільне майбутнє, а минуле один одного нам не належить.

Інколи тиша заспокоює більше, ніж мільйони (непотрібних) слів.

Якщо вже люди вирушають разом у спільну подорож і це їх не втомлює, то це і є той найбільший прояв довіри.
Я беру тебе з собою, а отже я впевнена, що коли мені буде важко, ти подасиш мені руку, допоможеш мені нести мій «рюкзак», отже, я знаю, що зможу покластися на тебе і отримати таку бажану і важливу підтримку.

Ти даруєш натхнення на… Ти просто даруєш натхнення.

▶ Phil Collins – You`ll Be In My Heart

Любов не можливо пояснити.

Це щось над тонке, над ніжне, щось, що існує на рівні емоцій та підсвідомості.
Любов своєю присутністю створює неймовірне відчуття затишку та спокою, що виливається у чуттєві слова, стрімкіше серцебиття, у тиху посмішку. Я дивлюся йому у вічі і відчуваю, як мої жили наповнюються щастям. Щастям, якому не можна й дати означення.
Нам говорять, що ми жахливо схожі між собою. А наші недовершені душі просто знайшли частинки, які роблять їх цілими. Свої, але такі різні частинки душі.
Він доповнює мій світ. Я доповнюю його. Він - це я, я - це він.
Протилежності притягуються і треба бути досить різними, щоб союз був, мов скеля, міцний.

Мою любов не можливо пояснити.

Ніколи, чуєте, ніколи не смійте звикати. Не смійте пришивати себе до людей нитками довіри, робити своє існування залежним від існування інших.
Бо ніщо, нахер, не вічне.
Вибачте,

наболіло.

А ти назвав на ім'я мою кожну родимку,
вивчив на пам'ять тиху тривогу моїх очей,
досяг зі мною небес - піднявся вище.
Подумки
ловив терпкість спільних шовкових ночей.

Ти чекав півжиття, щоби взяти мене за руку,
щоб назвати своєю, щоб назватись щасливим,
а я у твоїх очах бачу небо, що колись віщувало
розлуку,
а тепер віднесло аж над зорі дикого вітру поривом.

(07.05.2014)