А ти назвав на ім'я мою кожну родимку, вивчив на пам'ять тиху тривогу моїх очей, досяг зі мною небес - піднявся вище. Подумки ловив терпкість спільних шовкових ночей.
Ти чекав півжиття, щоби взяти мене за руку, щоб назвати своєю, щоб назватись щасливим, а я у твоїх очах бачу небо, що колись віщувало розлуку, а тепер віднесло аж над зорі дикого вітру поривом.