@kazys
KAZYS
OFFLINE – 29.05.2020 02:45

Это просто Вьюи блог

Дата регистрации: 21 мая 2012 года

Персональный блог KAZYS — Это просто Вьюи блог

я вже сумую.

як ще мало залишилось.

скільки років разом, скільми ми пережили на пальцях точьно не перерахуєш, хороше і погане, великі втрати і безмежне щастя і це все з тобою.

без тебе я ніхто, без тебе нема мене, ти просто моє ВСЕ.

до кого ж я буду звонити о дрігій ночі і казати що не можу заснути чи мені до божевіля болить живіт, кричати в слухавку " ВІТА ЗРОБИ ШОСЬ!"

від тепер з ким я буду напиватись до падінь на сходах?

з ким я буду сміятись ледве не до смерті, з ким?

чим блище тим страшніше, порощаючись з тобою на якийсь час я відірву частинку себе.

назавжди в серці.

Я не умею. Жить не умею, говорить нужные слова не умею, не умею не накручивать себя, не умею любить тех, кто этого заслуживает, не умею не любить тех, кому эта любовь не нужна. Я не умею. Не умею не засорять себя всякими ненужностями, а со своего внешнего мира не умею не выбрасывать не нужные вещи. Я не умею. Не умею есть палочками, не умею ждать, не умею дышать. Я не умею. Не умею на звонки отвечать вовремя, не умею сказать человеку, нужен он мне или не нужен, не умею забывать имена и лица, хотя так тщательно притворяюсь, что забыл. Я не умею. Не умею радоваться хотя бы 40 минут в сутки, хотя причины якобы и есть. Я не умею. Не умею просыпаться утром, не умею заставлять себя что-то уметь. Я не умею.

як же не хочеться осені, знову потірібно надягати на себе купу непотрібного одягу аби не змерзнути, знову ці кляті колготи які як на зло постійно рвуться, бісове волосся знову почне магнітитись ніби воно електрично заряджене, і знову ці кляті дощі і депресивний настрій, ну що тут скажеш гуд бай май лава велкам ту хел, в очікуванні нового літа.

Воспоминания порой такая отвратная вещь. Особенно воспоминания о человеке, с которым когда-то не получилось общения, дружбы, любви. То есть все было хорошо. А потом раз и ничего нет, и вы чужие и не нужны друг другу. Потом встречаетесь случайно где-то на улице, улыбаетесь друг другу, здороваетесь. И когда отходишь от него на приличное расстояние в голове возникают образы - лучший моменты вашей с ним жизни. Вашего общего периода в жизни. Так не хочется потом осознавать, что все улетело к чертям, вся ваша общая жизнь, что воспоминания так и останутся навсегда где-то в голове, где-то внутри тебя. И ты никогда больше не сможешь почувствовать то, как вам было хорошо.

Спокій.

Ніч.

Самотність.

В руці parliament, темно і страшно…але спокійно, тихенко грає музика і якось добре.

Посижу до останньої…

як же добре знову почути ваші голоса, як же я сумувала…я така щаслива. Спілкування з вами стало мені життєнеобхідним.у мене зараз навіть не вистачає слів.

ну а що тут скажеш, я просто щаслива.

поверніть мене туди…як же було нам там добре, завжди тихенько нам гули вітри на вушко, і ти відчуваєш такий спокій і нічого не потрібно взагалі, тільки лиш аби ви з нами були..говорили свої улюблені слова…ми б разом сміялись і раділи життю..ну чому скажіть чому все так швидко пролітає? поверніть мене прошу, заради Бога поверніть..бо ж відчуваю я тут скоро згнию.

я так сумую.

Стоп. Остановись. Молчи! Не надо…
Ну зачем ? Зачем ты говоришь ?
Говоришь, что ангел я из ада
Помолчи, прошу! Меня услышь!

Мы как прежде, раньше как…чужие…
И слова твои мне не нужны!
Ты и я, - мы врозь с тобой отныне
И не посещай мои ты сны.

Уходи! Иди к ней… Я забуду.
Я забуду, сладость наших дней
И скучать я по тебе не буду
Буду думать только лишь о ней…

Как она целует твои губы
Руки держит нежно у лица.
Я забуду! Слышишь ?! Я забуду!
То, что полюбила, подлеца.

Понимаю. Знаю. Виновата.
Выбор этот сделала сама.
Но не знала я, что будет так когда-то
И не знала я, что стану не нужна.

Я любила так нежно, так искренне
И боялась об этом сказать.
И отчасти грустную истину
Хочу я теперь показать.

Те чувства невинные, робкие
Все скрыты под пеплом надежд.
Стихи все в старой коробке и
Все мысли в руках у невежд.

Как много хотела тебе я раскрыть
А сколько было вопросов…
Об этом теперь придется забыть
И само пройдет от износа.

У нас ведь разные дороги и..
Да и мы сами разные.
Мы увидим страны далекие
И узнаем законы негласные.

Но хочу за все сказать спасибо
Ведь ты так многому научил..
Еще разок взгляну на небо:
" Быть может все же не забыл…"

KAZYS

Самые популярные посты

12

Віка 6 ранку, ану спати!

9

Вип'ємо до дна.

За любов Яка була Хоч і помідори зав'яли.

8

скучила.

але блять зараз я не хочю бачіти тебе і чюти! безсердечна ти тварина! як би я хотіла опинитися зараз біля тебе і так добраче тебе відлу...

8

One day, whether you are 14 , 20 or 37, you will stu...

І так трапилось зі мною. Йому напевно вже за 35 а мені тільки 20. Він прекрасний і напевно досить відомий музикант в Польщі. а я переляка...

7

тим часом у моїй душі.

7

прийшов час.

прощаться - одна из самых сложных вещей в жизни.