only believe...

эм… последнее время только и брежу водой… ужас сколько милых картинок нарыла)))

утютю) радуюсь как ребенок*

вечер добрый) если он действительно добрый))) )

сегодня целый день лил дождь! обажаю такую погоду) и я, как всегда, гичего не делала целый день. только кушала мороженое с шоколадом и сидела возле компа) *

вот сейчас музыку слушаю) Olly Murs…. отличный)) ааа.. песенки то что нада! сейчас накачаю немного, наушники в уши, да и на боковую)

завтра рано вставать. еду в Полтавушку. в универ, а потом возможно на рынок заскочить, а там млжет и по магазинчиках) ии… удовольствие.

ах да, смотрела сегодня презентацию, которую делала к выпускному. о Боже, какие воспоминания! слезы полились.. как я скучаю за своими ребятами, это ужас. иногда проскакивают мысли:"как это я в универе??? знакомство с новыми людьми. жизньбез родителей. общежитие…. не представляю. даже - боюсь этого. это же нада показать себя. набивать цену. ужас. в школе как-то просто было… незнаю, незнаю"…

и еще… хочу себе ноут! ужас как хочу. но незнаю как родителям намекнуть…хотя они и сами знают об этом..

вот так то…пойду ка я спать) сладких снов**

Ю́лія — східноєвропейське жіноче ім'я, взято з грецької мови («кучерява», «хвиляста», «пухнаста» або з латинської мови (лат. Iulia — «липнева» ;).
Запекла сперечальниця, дуже неохоче визнає свою поразку в суперечці. Дуже чутлива - погано переносить чужі страждання й вигляд крові. Не любить залишатися одна в темряві й в обстановці, що викликає почуття тривоги.
Завжди рада прийняти гостей, і не тільки смачно нагодує, але й дасть можливість виговоритися. Вона радіє успіхам друзів і не заздрить. У Юлії серед захоплень головне - це книги. Вона сама багато читає й прилучає до читання чоловіка й дітей. Не дозволить нікому в родині нудьгувати й завжди вигадає яку-небудь розвагу.
Ось тільки сподіватися, що вона здатна задовольнитися роллю домогосподарки, я б не радив: якщо Юлиному чоловікові і вдасться подібне, то невгамовні емоції його дружини, замкнуті в чотирьох стінах, можуть бути досить вибухонебезпечною силою. Або ж викличуть у Юлії депресію і відразу до усього. У тому числі і до чоловіка.

итак. утро началось для меня на пару часов раньше.. да. именно так)

сегодня уезжали бабушка с дедушкой додому, в Донецк. и мне пришлось встать в 7 часов утра чтобы их проводить. странно, но мне после этого не хотелось спать.

да, я даже с подругой сьездила в центр. купила себе тетрадок в универ. даа… универ. какое это слово. сколько возможностей. ужасно переживаю на счет переезда в общагу, и вообще, хочу остаться дома(( (вернуться в школу. ностальгия)

итак. что я делала сегодня? НИЧЕГО! да. я лентяй) аа.. поубирала в комнате, и во дворе) вечерком выбралась погулять с друзьями, поиграли в картишки. вечер был обычным. ничего особенного.. пришла домой пол одинадцатого, ПОЖРАЛА, и сюда засела…. скоро буду идти спать, а то наверное завтра опять рано вставать прийдется(. может опять в центр. а у вторник поедем в Полтавушку))) ) МНОГО ПОКУПОК НАДА!!!! ДАААА! все спокойной ночи, сладких снов) завтра пост) **

люблю, целую*

ПОЧЕМУ? НУ ПОЧЕМУ, КОГДА УЖЕ НЕ НАДО, ОНИ В МЕНЯ ВЛЮБЛЯЮТСЯ?

***

О это ненавистное чувство, когда ты опаздываешь, но что - то тебя задерживает, и ты ОПАЗДЫВАЕШЬ ОПАЗДЫВАЕШЬ И ТЫ ЧУВСТВУЕШЬ, ЧТО ТЕБЕ ПИЗДА.

***

Три простых вопроса сидящих в женских головах:

1. Есть ли еще настоящие мужчины?
2. Где они?
3. Почему мне попадается одно говно?

forever and ever

Дивлюсь на нього і наче бачу вперше.
Ті ж родимки на шиї,
та ж тонка лінія завжди насуплених брів.
Знаю, він би давно всі ці дурні розмови
влучно мовчанням завершив,
але натомість навіть не ворухнувся, тільки очима
мене промовисто їв.
Коли ж стали чужими ці шершаві, наче виворіт ситцю,
неголені вилиці?
Ці глибокі,
обпечені до м'яса долоні, якими він прихиляв до мене
сонце, якими діставав зорі з неба?

Він стоїть, мов вкопаний - німо у вічі дивиться.
А я відчуваю як ще мить і здетонує серце,
ламаючи ключицю, декілька ребер та кістки передпліччя.
Насправді робить сильнішою, зовсім не те,
що тебе вбиває, робить сильнішою те, що тебе калічить.

Я заплющую очі.
Нехай зникне все, що було, що ще буде
і що є тепер.
У його поцілунків незмінний, надійний почерк.
Він нізащо б ними написане на моєму тілі не стер.
Бо пам'ять любові не в твоїй голові, вона живе у твоїх грудях.