be happy

я і моя самотність - найкращі друзі, і коли хтось лише з`явиться, ми одразу ж знищуєм.

я так сильно захотіла бути нею, як тільки вона зайшла, як тільки я її побачила, чарівна, неможливо відірвати від погляд, ви не подумайте, я не відчувала до неї жодного потягу, просто захотіла дізнатись, як це?

не люблю занадто красивих, з ними завжди багато проблем

Тот, кто презирает всех людей, больше всего презирает того, кто старается их любить. Человек уме­ренный приводит в бешенство фанатика. Вы всю жизнь будете встречать людей, о которых с удивлением скажете: "За что он меня невзлюбил? Я же ему ничего не сделал". Ошибаетесь! Вы нанесли ему самое тяжкое оскорбление: вы -- живое отрицание его натуры.

Против глупости бессильны даже боги.

це такий же дивний ранок
якби мене не розбудив брат
мене розбудило б проміння сонця :D
світить як влітку
!
а про сніг уже давно забуто
не впадаєм у відчай
гарного дня

Хочу і все. а бажання придурків здійснюються.
Правда, боженька?

—Знаєш, ти - це єдиний беззаперечно щасливий момент мого життя. Я з тобою тупію і нічого не хочу. Хочу тільки померти з тобою разом.
-Ні, давай краще жити з тобою разом. Тупенька моя…
-Скажи, а якого таки біса ти мене любиш?
-Ну як - якого? Я ж уже сказав: бо ти тупа, негарна і некреативна. Чого ще більше бажати?
- Ну, тоді все в поряді…

За шоколадку Дік ладен був продати душу. Бажано мою. А роблячи вибір між кісточкою з холодцю і шматочком маминого пляцку, Дік ризикував померти від розпуки дуалізму.

І лише в далекому Ватикані все так по-українськи. І вічнозелена карпатська красуня, і передріздвяний настрій, і єднання душ, і щем великої таємниці. Щасливі усміхнені українці на площі Святого Петра. Нині це їхня площа. У них відібрали Майдан, але треба ж і їм хоч десь почутися вдома. "Ми чуємо українські пісні і відчуваємо таку гордість, якої ми ніколи не знали, допоки жили в Україні", – кажуть вони. Тут усе по-справжньому: і ялинкові іграшки, і пахощі зеленої глиці, і хор маленьких колядників. І жодної тобі фанери, жодного радянського фальшака. І навіть німецький Папа, промовляючи до нашого народу українською, робить це значно краще від якого-небудь Миколи Яновича. (Юрій Андрухович)

мене вразили ці слова. дуже

Британский национальный туристический портал Visit Britain ежегодно посещает более полумиллиона человек со всего мира. Многие из них ищут информацию о стране, кто-то спрашивает совета по тем или иным аспектам путешествия. И порой сотрудники сайта от души веселятся, прочитав очередной вопрос любознательного туриста:
— Где можно поменять мои деньги на английские евро?
— Когда происходит смена караула у Белого дома?
— Почему замок Виндзор — резиденция королевы Изабель II, был построен возле шумного аэропорта Хитроу? (Это при том, что королеву зовут Елизавета, а замок стоит на своем месте уже более 100 лет).
Турист, восьмидесяти с лишним лет, интересовавшийся Букингемским дворцом и Биг Беном, попутно поинтересовался: «Не дадите ли вы телефонный номер Саманты Фокс?»
В Лондоне большое метро, но не настолько огромное, каким представлял его себе путешественник, спросивший: «На поезд какой ветки метро надо сеть, чтобы доехать до Эдинбурга?» Ответ последовал примерно такой: «Уважаемый, Эдинбург — это столица Шотландии, находящаяся в 700 километрах от Лондона!..»
Иногда туристы демонстрируют буйное воображение и серьезные познания относительно Шотландии. Например:
— Эдинбург находится в Глазго?
— Во сколько всплывает на поверхность озера Лох-Несское чудовище и кто его кормит?
Не менее забавным был вопрос молодого человека, который, находясь в шотландском местечке Данди, спросил: «Где можно найти "Крокодила Данди"?»
Вот еще несколько забавных примеров:
— Во сколько отправляется полуночный экспресс?
Сотрудники портала относятся к нелепым вопросам с юмором и пытаются терпеливо отвечать даже на самые несуразные из них, дипломатично заявляя, что «странность вопросов не имеет значения, мы всегда рады помочь любому туристу», сообщает Служба Континентов.

Сьогодні в обід мені підвищило настрій одне чудове відео, яке загрузила група Милые обманщици, а саме - нова 14 серія.
Скажу чесно, я очікувала чогось меншого. Серію я можу описати одним словом, яке точно втілює всі мої емоції - соок.
Загадки загадки загадки.
Таємниці та секрети.
Стосунки.
Навіть бійки.
Все це точно присутнє в цій чудній 14 серії.
Початок мене заставив усміхатися. Громадські роботи і мої улюблені Спенсор, Арія, Ханна і Емілі у помаранчевих костюмах, що добіса сильно нагадує мені Misfits.

А сюжетна лінія у стосунках Ханна+Калеб і Арія+Езра мене порадувала ще більше. Це безумовно дуже мило. Вирують дуже почуття. Хоча я не любила Калеба раніше, але тепер він здається надзвичайно хорошим та люблячим. А Езра, доречі, сміливим ^^

Звісно, що я не змогла не зробити gif із моєю улюбленою Спенсер. Її міміка мене дуже ох пре.

А кінець не в конкуренції.

Саме такі кінці заставляють із нетерпінням чекати наступної серії. Такі кінці викликають мурашки. Передчуття. Дарують той сок.
Хто ще не дивився - дуже раджу
Веселого перегляду.

я люблю музику. ні, дійсно люблю. насолоджуватися кожним звуком та ноткою. мені подобається те відчуття, яке я відчуваю від певних треків, той спокій чи навпаки драйв. це такі милі моменти насолоди та щастя.
раніше, я мала нік *меломанка* і це, щось означало.
але не в цьому суть.
якось я читала фразу у знайомої типу *я не можу уявити, як я буду сидіти на уроках, немаючи навушників у вухах*, і це мене просто збісило. незважаючи на всю мою любов до музики, я не розумію таких людей
в тому що вони носять свої плеєри скріз і слухають *модні* мелодійки не виявляється любов до музики, це скоріше неповага: як до людей, що писала ту музику, так і до людей, які в той час коли ти слухаєш свій музончик надриваються, пояснюючи складний матеріал.
музика дарує моменти релаксу та задоволення. це як особлива процедура після довгого та складного дня. це порятунок він усіх ненависних емоцій, які ти відчував за день. це слова із глибоким смислом, і складнонаписані мелодії.
люди, про яких я пишу скажуть вам, що музика їхнє хоббі, захоплення, і вони просто не можуть зняти навушники, так би мовити відірватися. а насправді навіть не знають що слухають, бо не в слухаються у слова, не знають хто написав пісню та хто її виконує, а в складних випадках і не не знають який жанр вони слухають. називають улюблені гурти, і при цьому не знають історії виникнення чи її складу. я не говорю, що потрібно знати склад всіх груп, які ви слухаєте, але ж улюбені та обожнювані вами.
алооо. меломани прокиньтесь!
це теж саме, що скрізь носити з собою будь-яку книгу, автора якої ти не знаєш, і завжди тримати її в руках, навіть не перечитуючи, а просто перегортаючи сторінок. казати, що ти прочитав книгу, хоча насправді не знаєш ні подій, ні персонажів, ні сюжету.

чи це любов до музики? це зневага.
і мене дратують такі люди
чесно