Это просто Вьюи блог

Дякую Боже що Ти є.
Ти послав мені його.
Ти здійснюєш мої мрії.
Ти виконуєш мої бажання.
Ти мене чуєш
ДЯКУЮ

Я помню все. Держу в руках, что не смогу теперь забыть.

А мы с тобой наверняка могли друг друга полюбить.

Я узнаю в твоих шагах свои вчерашние следы.

Но закрываю я глаза.

Я не хочу беды.

И отраженье моих лун в твоих глазах. Они полны

Глубокой, трепетной тоской, быть может, с привкусом вины.

Увлечены твои глаза бывали кем-то, но теперь

Спокойствия броня крепка,

но не всегда ты веришь ей,

От безумного хотения быть возле Тебя душа и тело просто розрывается на части. о как же я хочу быть возле Тебя.дышать в твои волосы смотреть в твои светлые глаза, целовать Тебя в шею.я совершенно точно соскучилась и не могу больше ждать дня когда мы встретимся.хочу масировать твои плечи.гладить спину.щекотать живот и грудь. нежно-нежно целовать Тебя и ощущать твою руку на своей таллии. о ето прекрасное чувство прекосновения.

Бумерангом скосило сегодняшний вечер.

Идиот, кто придумал, что время лечит.

Время плавится памятью и тем, что было.

Я тебя, я тебя, я тебя не забыла.

Ты моя, ты Кармен, я тоскую волком.

Твоё имя леплю губами по стенам,

Марширую не в ногу, глотаю осколки,

Ну хочешь, хочешь, хочешь приеду?

Пулемётом по звёздам.

Без оглядки по детству.

И ради чего

Мы кровью одной на двоих?

И ради чего

Мы так и не стали добрей?

Ледоколом по яблоку наполовину

Захрустело, забрызгало. Невыносимо

Твои губы люблю, дюймы скачут в сантимы.

Моя карма, осипшая от никотина.

И молюсь, как фанатик, на литеры в столбик

И боюсь всех забыть, а тебя не запомнить

И без страха ступаю по питерским крышам

И не пью только то, что огнём не дышит.

Пулемётом по звёздам.

Без оглядки по детству.

И ради чего

Мы кровью одной на двоих?

И ради чего

Мы так и не стали добрей?

Предельная осень гуляет по Питеру.

И встретить тебя, да и поговорить бы

Нам, смущаясь, столкнуться холодными лбами

И чтоб заискрилась земля между нами.

И чтоб по мостам до изнеможения,

И чтобы всю ночь глубина скольжения,

И не расставаться так суток на трое

И чтобы рефреном: нас двое, нас двое, нас двое, нас двое…

Пулемётом по звёздам.

Без оглядки по детству.

И ради чего

Мы кровью одной на двоих?

И ради чего

Мы так и не стали добрей?

Мы так и не стали добрей…

вонт кісс ю ін зе шия)

Я ніколи нікому не жалілась.ДО Твоєї смерті.
Це мене зламало як особистість. як людину з сильним характером

Ну все, в милу ніжну дівчину награлась.
тепер вмикаю режим фаталіті.)
колумбійка мать її)
ато геть щось сумно жити)
життя театр і всі ми в ньому актори. зіграти хочу різні я в ній ролі.))
от так от)
ви мене аж не впізнаєте.
зараз буду пишною гарною чорноокою дівчиною з темним волоссям і хитрим, підлуватим характером з нотками стервозності і підступності.
що робити з Тобою я ще не вирішила.
так, дала слабину, але хто сказав що це повториться)
ти навіть повернутись не встигнеш як мене вже не буде. і забудеш про слова любові як мої так і свої.
від любові до ненависті один крок.ах, як шкода ай

ти змусив мене заплакати.
Господи це дарунок від Тебе?
я ж починаю розуміти, що люблю Тебе. але не скажу цього бо мозок впевнений що це прив'язаність, хоча серце може посперечатися.

ну от, я дала Тобі зрозуміти що ми друзі.
і чомусь тепер я боюсь Тебе втратити. яке життя зле.

Як же мене все задовбало!
Я абсолютно не розуміюсь ні в кому.
(Мне уже многие высосали соки я, лучше буду сам, одиноким)

Що то робиться? я Тебе цілувала…ЦІЛУВАЛА!!?
Нащо?!НАЩО?Я прекрасно знаю що Ти мене любиш і вже мені Тебе дуже шкода бо я аж ніяк не зможу відповісти взаємністю.Як Тобі сказати що для мене Ти просто друг. і ці тимчасові пориви це просто миттєва слабкість?так, я напевне це все роблю бо…бо просто давно не відчувала себе комусь потрібною і хочу отримати частинку душевного тепла хоч від когось. мене мучить почуття провини.я дала Тобі хибну надію.що мені робити? я сама створила собі проблему. я себе не пробачу за це.

сьогодні я Тебе вкушу, любий)

Для чого цей блог?а для того щоб не всі на світі знали що я відчуваю, чим я живу і що роблю. старий блог для інших.а цей для себе.
почнемо з першого посту.

сьогодні з превеликим болем в душі і серці я згадувала свою Алінку. Ти заставляла(невольно) мене любити, ба навіть, кохати життя! Бо ж сама мала в собі таку життєрадість. Коли пішла з життя ти, я(невольно) і сама вбила в собі справжню людину. Я ні з ким так не сміялась, я ні з ким так не раділа, я ні з ким так не веселилась.
я просто розумію, що мені дуже Тебе не вистачає. так боляче розуміти, що настільки цінувати Тебе потрібно було коли Ти ще жила, а не тоді коли над Тобою 2 метри землі. В моїй пам'яті настільки твердо зупинились спогади. я ж завжди Тебе пам'ятатиму. ніколи не забуду.не посмію забути.
Твоя назавжди.на всю вічність Твоя!