Для чого цей блог?а для того щоб не всі на світі знали що я відчуваю, чим я живу і що роблю. старий блог для інших.а цей для себе. почнемо з першого посту.
сьогодні з превеликим болем в душі і серці я згадувала свою Алінку. Ти заставляла(невольно) мене любити, ба навіть, кохати життя! Бо ж сама мала в собі таку життєрадість. Коли пішла з життя ти, я(невольно) і сама вбила в собі справжню людину. Я ні з ким так не сміялась, я ні з ким так не раділа, я ні з ким так не веселилась. я просто розумію, що мені дуже Тебе не вистачає. так боляче розуміти, що настільки цінувати Тебе потрібно було коли Ти ще жила, а не тоді коли над Тобою 2 метри землі. В моїй пам'яті настільки твердо зупинились спогади. я ж завжди Тебе пам'ятатиму. ніколи не забуду.не посмію забути. Твоя назавжди.на всю вічність Твоя!