FUCK YOU

Не знаю чього, але сьогоднішній день мені дужее даже нєчєво так! Я люблю ваас, ви такі добрі, класні а головне прості. Ви заставляєте мене сміятися до сльоз, аххаха і навіть сьогодні такє було) Тут слова лишні…ві ар май ФОРЕВЕР

"ти мені не потрібний" - і людина вмирає. колись я не могла панять, як це вмирати моральнодушевно. адже він стоїть рядишком, так само дихає, дивиться, говорить, слухає, але в той же час він помирає. це як зсередини тебе щось паїдає, шкрябає, і внутрішня кровотеча не припиняється довгий час, поки всередині зовсім нічого не залишиться, крім порожнечі. виявилось що ці слова (« ти мені не потрібен », « я тебе більше не люблю », «т и мені набрид » ;) - це більше ніж просто славєчька, це постріл в віскі, це нож в спину, це голки під нігті; моторошна біль і нічого більше. здається, що краще просто померти, не відчувати, не бачити, не знати, забути… але твоє короткє нікчємне життя триває, тільки вже з порожнечею всередині, з великою дірою, яку вже нічим не заповнити. так і живемо, сущєствуємо. " І імєнно я стаю спостерігачем такого. БЛЯТЬ, ПОМИРІТЬСЯ І НЕ ХАРЬТЕ, уйобкі, чєсне слово

Сьогодні, як завжди, Тамара Сименівна припаднєсла нам урок жизні. В основному була зачєркнута тема про імігрантів (Одна з тем англійської мови в 9 класі). Але як завжди це був не урок англійської мови, а людського житєйства і філософства. В цьому є й свої ++. Наприклад я, змінила на дещо свої погляди. Одне я знаю навєрніка, ніколи в житті я не переїду в якусь іншу країну, Україна форевер. І мені плєвать на "умне" мнєніє інших.Особисто для мене, люди які імігрують - це КРИСИ, які втікають з тонучого карабля. Я прєкрасно розумію шо наша країна в гамні по вуха(про нашу економіку я взагалі мовчу), але для чього тоді ми? всємагущіє і прєкрасниє? Да, саме ми маємо паднімати нашу державу.БО хто як не ми? Януковичь, Ющенко, Тимошенко?? Вони цього вже скількі років зробити не можуть. Тупі бєздарі, які лише усугубили ситуацію в країні.А друга державна мова ? ЦЕ ШО ЗА БРЄД?? В якій Н О Р М А Л Ь Н І Й країні є дві мови?! Ось саме це ми і повинні ісправляти, а не втікати десь, не відь куди.Адже в нас нема ні вулканів, ні наводнень, ні цунамі і за це ми маємо бути вдячними. В нас нема цих всякіх бід, які є в інших країнах. ТОді навіщо кудись втікати? Від нещастя далеко не убєжиш. Якшо був несчясним на рідній землі, то на чужині кращого не жди)

Сьогодні мені згадалося коєшо з минулого. І минуле це мене не дуже інтєрєсуєт так, як людина яка з цим пов'язана, аткравєнно кажучи, БІСИТЬ!

гріх, канєшно, не черканути пару строчок про моє прошле, яке за сьогодні удівіло мене полнастью. І пакарило мій мозок. Кх, кх, інколи я диву даюсь як я могла бути настількі слєпою, шоб наступати на одні і ті ж граблі, вибачаючи тебе, з разу в раз.Наша "увлєкатєльна" дружба, як ти вже напевно падмєтіл, завжди закінчувалася грандіознєйшою сваркою на рік! Для чього тоді взагалі знову і знову з'влятися в моїй жизні?! Шоб знову посваритися?! Тобі нудно чі як? Мене це, якщо чесно, взагалі не прикалує, і не вдахнавляє) Мені надоїло щоразу добре з тобою вести абщєнія, а потім БАЦ, і абсирать па углам, і даже не вітатися. Так що, я надіюсь цього більше не повториться!!

Ну це так, лірічєскій відступ, а щодо сьогодні, день може бути, важкий (з 8.30 до 17.30 в школі - РЄКОРД!) люблю вас, папа:*

Люди постійно стоять перед вибором - проявляти ініціативу чи ні. І забувають про те, що з кожним днем ​​час летить швидше і швидше. І воно вислизає від нас разом з можливостями. Тому якщо хочеш - роби. Прямо зараз.

У кожної людини всередині існує межа.Межа почуттів, межа болю, межа сліз, межа ненависті, межа вибачень.Тому люди іноді, можуть довго терпіти, довго мовчати, довго робити висновки.А потім в одну мить взяти і піти, без слів і пояснень.Саме так зроблю і я

Ти не правильно робиш, уйобок.

Іди собі з богом. Не повертайся лицем знову до мене. іди собі туди, куди ти йшов. Знати тебе не хочу, хоча сьогодні ж думала зовсім по іншому. Ти не той, яким я тебе знала спочатку. Ти думаєш шо я шаленію від тебе? ахахах Просто як друг ти хороший і з тобою можна класно наржатися. але..є багато АЛЕ.. удачькі тобі в майбутньому

вот іноді бачиш, що людині погано.дуже погано. і вроді як хочеться підійти, запитати, що трапилося, обняти, підтримати. а вроді як думаєш, що не дуже добре ми і спілкуємся або зовсім не знакомі, і взагалі можливо йому цього не треба. відштовхне і подивиться, як на ідіота. а найчастіше цій людині і не вистачає саме простих обіймів людини і слів "все буде добре "

а знаєте, і, вроді все нічього, і любові мені не треба, і так живеться добре, а інколи, в самотні вечори, коли залишаєшся наодинці з своїми думками, розумієш, як тобі не хватає цієї романтичної дряні

Люди, люди, они такие.
Сначала волосы обрезают, а потом отращивают.
Сначала начинают пить, а потом бросают.
Сначала покупают себе шмотки, а потом их не носят.
Сначала аську заводят, а потом в ней не сидят.
Сначала говорят, что всегда будут вместе, а потом на улице даже не здороваются.
Сначала говорят, что будут дружить вечно, а на следующий год даже не пересекаются.
Сначала песню одну ищут долго, радуются, когда находят, а потом перестают ее слушать.
Сначала утверждают, что не переносят курящих людей, а потом встречаются с теми, кто дымит как паровоз.
Сначала они говорят, что никогда не оставят, и уходят сами же. Сначала они упрашивают тебя доверять им, а потом нож в спину и до свиданья.
Сначала они заставляют тебя переступить через себя, через гордость, а потом предают.
Люди. Люди они такие. Сегодня они любят, а завтра… а завтра они уже не понимают, о чем ты.

обними меня,
обними, что есть сил.
меня никто никогда не любил,
разве, что врал, что любил.

ДІМАА, ти хорошуля це правдааа!) Дякую шо сидиш зі мною до такої години, шоб я не заїабалася сама тут сидіти): *

Я НЕ НЕНАВИДЖУ ТИХ, ХТО ЙДЕ.
Я ненавижу себе за те, що чекаю їх.