Это просто Вьюи блог

не розумію, невже за один раз можна перечеркнути усе, усе те шо було, усю ту історію шо була??

перечеркнути усе із-за якогось йобаного повідомлення

ігнор, сама не знаю із-за чого, мені взагалі хтось шось пояснить???

ВІДСТАНЬ….. Всього 8, всього лишень 8 букв у цьому слові… та не можливл передати скільки болю, скільки страждань, скільки негаразд ховається в оцих 8 літерах.. звичайно, неможливо однозначно сказати що відстань це лише погано, але так у більш ніж половині випадках…

В- відстань, шлях.. Яким би не був коротким цей шлях, він все одно є, і іноді пройти його буває набагато важче ніж ті сотні тисячі кілометрів, буває нібито живеш з людиною в одному місті відстань мізерна, але побачитись не можеш… а чому? а тому шо ми цього н хочемо.. а що казати про ту відстань в якій тисячі кілометрів? в деяких випадках люди її прєодалівають набагато швидше, ні не по часу, а по бажанню. це не звичайні люди, це ті люди, якими керує якесь почуття: любов, дружба, ще шось… вони ідуть, їдуть, летять аби тільки побачитись. говорять: "на відстані можна перевірити кохання", але нашо перевіряти якшо воно є, дуже часто кохання руйнюється із-за оцих самих перевірок.. на відстані люди спочатку сумують, у них відбувається так би мовити "ломка" за тією людиною, за її хвичками,, за її волоссям, потім такий період який не можна описати, нібито відвик а ніби то сумуєш, а потім вже забувається людина, і коли ти ззустрічаешся з нею немає вже отих відчуттів що були раніше, не аврю я отим словам що на відстання почуття посилюються..

І- ідилія у відносинах на відстані. здається на початку зідзвонюєтесь кожен день, на вихідниих їдете один до одного, кожного дня багато смс, це усе спочатку, а потім… а що потім?? набагато рідше смс, дзвінків, зявляються фрази "вибач, я зайнятий(та) ", "не можу приїхати до тебе" і бла бла бла, і уся ця початкова ідилія руйнується, нема того шо було коли були не на відстані а поруч..

Д - довіра на відстані… хіба вона може бути?? не повірю, що ви цілком і повністю довіряєте ліюдині на відстані. і як би ви не казали "я довіряю їй, бо я люблю її" чи "я довіря. її бо вона моя подруга", так можливо спочатку певний час ви їй довіряєте, але потім час плине і у вас зявляються якісь думки шодо того чи все ви знаєте.. ви починаєте сумніватись, та що вже казати про довіру на відстані, якщо ми не можемо з упевненістю довіряти людям які поруч

С- страх, який нас охоплює нас. . так, усе на отій відсьані сюди можна приписати ще й сварки. ми переживаємо за тих хто знахожиться далеко від нас, та може і не далеко, але все одно на відстані, ми не знаємо як вона, що знею, ми нервуємо, із-за цього ми намагаємосьь якомога частіше подзвонити написати і дуже часто це стає причиною сварок по типу " ти мене дістав", "скільки можна дзвонити", а батьки, а як же бояться батьки за нас, коли ми е беремо слухавки не приїзджаїмо до дому, і виникають сварки із-за цього..

Т- навіть і не знаю шо написати на т..

А-апатія часто в нас виникає апатія, коли людина знаходиться на відстані, так звісно спочатку ми хвилюємося за ту людину і тому подібне.. а потім нам стає пофіг, тобто ивникає апатія, нас не хвилює усе те шо відбувається з тією людиноююю..

Н - набридання, ми часто набридаємо людям які знаходяться на відстані, набридаємо своїми смс дзвінками, своєю увагою..

Ь -. .

здається лише якихось 8 літер алфавіту, а скільки усього несе в собі

Цікаво, а чи хто небудь із вас замислювався над тим з чим можна порівняти людину? не знаю, хто й про що з вас подумав, але як на мене життя людини і саму людину можна порівняти з книгою. Ні, не з тією, що лежить на полицях книжкових крамниць, ні не ті які знаходяться в гарному у стані у того хто її купив, а ті що у бібліотеках. оті пошарпані, порваті. Чому саме так? бо людина як книга якою покористувалися, хтось взяв книгу почитав і повернув - це порівняно з тим що хтось прийшов у життя людини провів з нею час і пішов не завдаючи болю, є ті які трохи надірвали книжкову сторінку - у людини залишається неприємний рубець у серці і в памяті. Здається, та шо там ну надірвав трохи ту книжку, але кожного наступного разу на тому місці зявляється більше надіпваних місць, так нібито узяв заклеїв, але книга вже не нова, отак і з людиною, неможливо викресллити шось із життя, а є ті які просто напросто знущаються над книгами, кидають,. рвуть, їдять на них, проливають каву, так само і з людьми прийшов у життя витер об нього ноги, наробив пакощів і зїбався. А що ж стане з отією книгою через 5 разів такого знущання, 10, так правильно, книга зовсім порветься і її викинуть, от так само і з людиною, бо не в змозі людське сердце душа витримати стільки знущань, стільки болючих моментів. і рано чи пізно людина помре. а якшо до книге гарне ставлення. вона прослужить набагото більше, отак і людина помре набагато раніше, ніж та у якої усе буде ахуєнно, отож, задумайтесь трохи

Бять, ну так завжди, тільки налаштувалась, зібралася з силами, шоб с тобою побалакати, сказти чесно мені було трохи страшно, незнаю чому, але було таке відчуття, і тут бац і хєрове соєдіненіє, ненавиджу цей гребаний інтернет!

ну на що таке робити, чому люди які для мене важливі живуть на іншому кінці України??! точніше сказати не люди, а людина, єдина людина. Мені не вистачає тебе настільки що я коли хоча б день з тобой не поперепісуюсь не поділюся з тобою нічим для мене це не день це шось не зрозуміло. я на стільки часто про тебе думаю що навіть ти мені снишся і уві сні ми завжди разом, у тому місці де ми провели останню ніч…Сумую, скоріше б у Київ на навчання і зустрітися з тобою..

Я навіть і не знала що у наш час існують такі люди. Сьогодні можна сказати був звичайний ранок. Я йшла містом і біля одного паркану сидів хлопчик маленький і просив милостиню. Я знаю та й усі ми певно знаємо куди підуть ці гроші, ну уж точно не на їжу не на одяг. І я стала свідком такої картини. йшов юнак, років 20 він побачив того хлопця і пішов далв, через декілька хвилин він вернувся і ніс у руках морозиво. Коли хлопець віддав тому малюку морозиво у ньому було стільки радості що не передати словами нічим не передати, в нього на стільки засвітилися очі від щастя. Я теж вирішила щось купити малому, але коли поверталася з пиріжком у руках побачила що біля нього сидить вже жінка і в мене не вистачило сміливості підйти і віддати той пиріжок та й сама тепер його з*їсти не можу. принесла до дому поклала так він і лежить. а не віддала тому що то були цигані і я побоялася що мене можуть обкрасти….