Я навіть і не знала що у наш час існують такі люди. Сьогодні можна сказати був звичайний ранок. Я йшла містом і біля одного паркану сидів хлопчик маленький і просив милостиню. Я знаю та й усі ми певно знаємо куди підуть ці гроші, ну уж точно не на їжу не на одяг. І я стала свідком такої картини. йшов юнак, років 20 він побачив того хлопця і пішов далв, через декілька хвилин він вернувся і ніс у руках морозиво. Коли хлопець віддав тому малюку морозиво у ньому було стільки радості що не передати словами нічим не передати, в нього на стільки засвітилися очі від щастя. Я теж вирішила щось купити малому, але коли поверталася з пиріжком у руках побачила що біля нього сидить вже жінка і в мене не вистачило сміливості підйти і віддати той пиріжок та й сама тепер його з*їсти не можу. принесла до дому поклала так він і лежить. а не віддала тому що то були цигані і я побоялася що мене можуть обкрасти….