иллюзия реальности

як же мені набридло все навколо, як же я собі сама набридла. ці постійні сварки з мамою, моя нестерпна поведінка, моє жахливе ставлення до людей. а раніше я була милою і хорошою. мені треба хтось, заради кого хотітеметься стати краще, не бути такою цинічною, чи що. дорогі мені люди, вибачте мене.

я обов'язково змінюсь на краще!

Иногда я думаю, что девушкам курить не стоит.

А потом понимаю, что, если бы я был девушкой, то нервно курил бы, не останавливаясь.

Если бы я был девушкой, - обязательно был бы шлюхой с восемнадцати до двадцати одного.

Я носил бы ажурные чулки, и не расстраивался, когда их порвут.

Умел бы готовить странные блюда типа лазаньи. Варил бы глинтвейн.

Я бы много читал. Даже больше, наверное, чем сейчас. Но меньше задумывался.

Разбивал бы сердца, но потом - вырос бы, помудрел, и заранее стал выдавать сердценосцам клей.

Не заботился бы о размере груди, а использовал ту, что есть, и по полной. Все бы смотрели.

Держал спину прямо, на глазах рисовал бы стрелки. Или вообще не красился.

Я бы больше любил людей, особенно маленьких.

Красил бы волосы в странные цвета и оттенки.

Гулял по ночам в мини, на каблуках и с оружием.

Впрочем, в людных местах. И подолгу сидел в кафе. Ходил в филармонию и театры.

В постели я бы тоже был ничего. Не пытался бы побеждать мужчин. Во всяком случае, явно.

Был бы сдержанно ироничен и умел танцевать красиво.

Я был бы очень странной девушкой. Да.

И если бы встретил себя, - ничего бы у нас не вышло

в.о.с.х.и.т.и.т.е.л.ь.н.о.

только сегодня я чуствую, что у меня уже 4 день лета. даже нету слов, как все удивительно и сказочно. спасибо людям, которые проводили эти дни со мной *-*

Лучше молчи и просто смотри на меня. Знаешь, чтобы сойти с ума нужно меньше минуты. Я просила тебя у всех мировых Богов. А в итоге из рук получила Иуды.

Закрываясь на все замки, не подпускаешь даже меня. Как пес, сорвавшись с цепи, бежишь сама от себя. Куда же ты прибежишь? Где финишная черта? Сама ли перетнешь ее В агонии стыда? Твое душа как в коме: жива, но не живет. И скоро от дыхания останется лишь лед. Так стань же на минутку и оглянись вокруг: ведь рядом может быть твой самый лучший друг. Не бойся своих слез, о чуствах закричи. Ты знаешь, не помогут ни пойло, ни врачи. В твоих глазах прекрасных из слез - Мировой океан. Там люди тонут толпами, там Нептун-тиран. Там штиля никогда нет, там буря завсегда. Зато в втоей душе что? -боль и пустота.

Знаєш, є такі моменти, коли одна фраза - і весь твій світ змінюється. Дякую тобі за це. Ти фактично відкрив мені очі, я їх не закрию знову. Треба розрізняти дві речі. І я така, яка я є.

цей момент -_-

i hate myself

а взагалі - моя тобі порада: шли мене нахуй

я абсолютно не проти тебе, але бувають моменти, ну коли справді хочеться ПОБУТИ ПРОСТО ВДВОХ. коли потрібна лише ця людина, а не всі інші. це нічого не значить, бо мій блог - мої думки. ви разом. мені там не місце. от і все.

вибір є вибір. у кожного. і він зроблений, чи не так?

фу, сука, нахер все.

на зло/не на зло, але я чудитиму. з тобою чи без. ух. це буде щось

з усіма моїми подругами перезустрічався, а зі мною "вибач, не можу відповісти нічим". окей

звезды умирают ночью темной.
мне бы тоже так, но я терплю.
больно оттого, что я никчемна.
мёртво всё, что я в себе люблю.

все друг другу стали безразличны.
никому не важно, где ты есть.
люди убивают по привычке
доброе, подкармливая лесть.

у людей всегда слетают крыши.
знай, дойдет и до тебя черед.
если ты молчащего не слышишь,
пусть тебя молчание убьет.

так вже склалося, що в житті у мене є такі моменти, коли мені ну просто необіхдно викреслити людей із життя, щоб з'явились нові. зараз все монотонно, деякі люди/компанії жахливо набридли, і тепер я просто стараюсь уникати їх.

зараз все не так, всі не так, я сама собі не так.

це через те, що є люди яких я хочу бачити в своєму житті, і є ті, які хочуть бачити мене. от на перших чекатиму завжди, а від других йтиму, скоріше за все.

є ті, заради яких можна себе змінити, але вони мене люблять і такою, і я їх дуже люблю (чи не єдиних). тих, для кого б хотілось змінитись - прочерк. а стосовно всіх інших, то вони приходять і йдуть, як я думаю.

можливо, мама і була права, що я залишусь сама з такою своєю поведінкою. сумно буде, але це мої помилки, моя вина і так далі. для мене краще бути однією, чим разом з будь-ким.

якщо когось колись образила - зрозумійте, що я погана і лицемірна. і не треба зі мною дружити.

здогадуюсь про себе справжню:людина, яка завжди прагне більшого, кращого, ніж має. алчна, лицемірна, жахлива. місцями як Ден із Пліткарки (от за що себе справді терпіти не можу -_-).

звісно, я продовжуватиму розвивати в собі щось хороше і добре, і ставлення до людей у мене змінюватиметься ще десятки разів, але зараз є зараз. залишусь сама? погано, звісно, але звикну, мабуть.

моя впевненість і любов до себе губить всі мої відносини. але повертатися до тієї тихої, правильної, спокійної, закоханої я не хочу і не буду. цим літом мене занесе невідомо куди в плані дій і поведінки. байдуже. хочу це відчути.

через деякий час впевнена, що зміню свою думку, і буду дивитись на цей пост зі словами десь такими як: "АХАХАХАХАХА, МАЛАДУРНА, ШО ТИ НЕСЕШ? ААХАХАХАХА", але то буде через деякий час.

хорошого літа і хорошо життя вам і мені

люблюцілую

—А

были вчера на "The great Getsby".

Сказать, что я в восторге - это ничего не сказать.

ух. фразы, музыка, актеры (особенно Ди Каприо!!) - все было шикарно.

п.с. Дейзи - сучка. фу на нее.