так вже склалося, що в житті у мене є такі моменти, коли мені ну просто необіхдно викреслити людей із життя, щоб з'явились нові. зараз все монотонно, деякі люди/компанії жахливо набридли, і тепер я просто стараюсь уникати їх.

зараз все не так, всі не так, я сама собі не так.

це через те, що є люди яких я хочу бачити в своєму житті, і є ті, які хочуть бачити мене. от на перших чекатиму завжди, а від других йтиму, скоріше за все.

є ті, заради яких можна себе змінити, але вони мене люблять і такою, і я їх дуже люблю (чи не єдиних). тих, для кого б хотілось змінитись - прочерк. а стосовно всіх інших, то вони приходять і йдуть, як я думаю.

можливо, мама і була права, що я залишусь сама з такою своєю поведінкою. сумно буде, але це мої помилки, моя вина і так далі. для мене краще бути однією, чим разом з будь-ким.

якщо когось колись образила - зрозумійте, що я погана і лицемірна. і не треба зі мною дружити.

здогадуюсь про себе справжню:людина, яка завжди прагне більшого, кращого, ніж має. алчна, лицемірна, жахлива. місцями як Ден із Пліткарки (от за що себе справді терпіти не можу -_-).

звісно, я продовжуватиму розвивати в собі щось хороше і добре, і ставлення до людей у мене змінюватиметься ще десятки разів, але зараз є зараз. залишусь сама? погано, звісно, але звикну, мабуть.

моя впевненість і любов до себе губить всі мої відносини. але повертатися до тієї тихої, правильної, спокійної, закоханої я не хочу і не буду. цим літом мене занесе невідомо куди в плані дій і поведінки. байдуже. хочу це відчути.

через деякий час впевнена, що зміню свою думку, і буду дивитись на цей пост зі словами десь такими як: "АХАХАХАХАХА, МАЛАДУРНА, ШО ТИ НЕСЕШ? ААХАХАХАХА", але то буде через деякий час.

хорошого літа і хорошо життя вам і мені

люблюцілую

—А