neverthelessihopeless

…

Любовь возникает, когда двое начинают делиться сокровенными мыслями, запретными тайнами. Все остальное — не любовь, а простое трение кожи о кожу, мимолетное наслаждение, после которого чувствуешь себя опустошенной, будто в твой дом ворвались грабители»

Катрин Панколь "Мужчина на расстоянии"

Если бы люди, общаясь, развивали в себе стремление понять, а не способность судить, они бы чаще танцевали на улицах и реже разводились в судах.

Марк Гангор

Когда любишь, не хочешь пить другой воды, кроме той, которую находишь в любимом источнике. Верность в таком случае — вещь естественная.

Стендаль

Единственная моя ошибка: три четверти жизни я думала, что всё ещё впереди.

Алиса Фрейндлих

Осуждение другого всегда неверно. Потому что никто никогда не может знать, что происходило и происходит в душе того, кого осуждаешь.

Лев Толстой

Некоторые умирают в семнадцать лет и откладывают похороны до тех пор, пока им не стукнет семьдесят семь. Я вижу много мертвой молодежи и много живых стариков.(с)

Давай просто будемо. Не треба обіцянок. Не треба чекати неможливого. Ти будеш у мене, а я - у тебе. Давай просто будемо один у одного. Мовчки. Тихо. І по-справжньому.

https://www.phototopic.ru/vektor-art/zhivaya-akvarel.html

Сьюзі, мила моя Сьюзі
Не тікай від мене в світ своїх ілюзій
Я не можу їсти
Я не можу пити
Я таки не знаю, як з тобою жити
Як без тебе жити…

Сьюзі, мила моя Сьюзі
Не тікай від долі в світ своїх ілюзій
Без війни не плачуть
Без біди не кличуть
Хто не має серця
Тому, хто ще має
Просто так не зичить…

Мила моя Сьюзі
Мила моя Сьюзі…

Сьюзі, скільки ми з тобою
Спільною метою
Поливали поле
А воно під сонцем
А воно під снігом
Не зійшло сьогодні
Може, зійде завтра
Або вже ніколи…

Сьюзі, мила моя Сьюзі
Не в твоїй заслузі
Що сьогодні двоє
Будем разом їсти
Потім будем пити
А далі будем жити
Поки не настане довгожданне літо…

Тебе больно идти,
Тебе трудно дышать,
У тебя вместо сердца
Открытая рана.
Но ты всё-таки делаешь
Ещё один шаг
Сквозь полынь и терновник
К небесам долгожданным.
И однажды проснутся все ангелы,
И откроются двери
Для того, кто умел верить.
И ненастным январским утром
В горах расцветёт миндаль
Для того, кто умел ждать.

І якщо мої вірші тебе більше не гріють,
то пали їх, спалюй, хай згорають,
у вогні, у мені, у тобі.

Вони мовчатимуть, вони німі,
бо ними я не зміг сказати:
що ніч приховує більше, ніж п’яних волоцюг у лікарняних палатах,
що любов, то не ніжні слова у закритих кімнатах…