seasidе

блядь;
блядь;
блядь;
блядь;
блядь;
блядь;
блядь;
блядь;
блядь;
блядь;
блядь;
блядь;
блядь;
блядь;
блядь;
блядь;
блядь;
блядь;
і ще декілька тисяч разів.

когда ждёшь слишком долго, то уж вообще не ждёшь.

навіть і зима стає весною:*

зараз би так і подзвонила до тебе, але ж ні, горда. тобі не до мене-аналогічно ж. пускаю все на саматьок.жду приливу.зупиняю кров з носу, заєбала бля!

сижу, думаю, ай треба в латарею зіграти, будь-яку з блога знайти.
ну знайшла "ту"свою сторінку, гортаю, картинки, картинки, і тут пост, такий довжелезний та задушевний, такий болючий на той час та важкий.
прочитала його, згадала як все було тоді.
хтотіла б видалити.та ні, нехай буде.
час від часу треба таке згадувати, як би боляче не було.
гупала тоді пальцями по клавіатурі, голосно так.
плакала.
була сама..в всіх смислах слова.
я не уявляю, як я вибралась з того стану..
час лікує, події нового життя лікують..і люди.
люди-вони теж лікують!