t

4 утра, а я не могу уснуть;(

Уже 2 часа ворочаюсь, а в голове одни мысли и никакого сна.

Уезжаю за город на 4-5 дней! ^_^

Я вас люблю *_*

Сьогодні зустрілася з Наташою, сходили з нею на каву і згадували всяке цікаве, що з нами сталося за цей рік. Згадували Божку. Блііііііііііін, як же я за нею скучила. Це нереально просто. За її "ти що чисто зваріювала", " малі гімнярі" і ще купою всяких словечок, за нашими "пасідєлками" в неї на квартирі, і дааа за нашими гулянками з дівчатками ;) За "Соло"! Згадалося, як мені на д.н. після екзамену з історії вони вносили торта з свічками і співали "happy birthday" :) І як я приходила на пари в сірому здаравєнному пусєрі і в капюшоні спала на парах, і так до мене привязалося ще "Кенні" ;) Я не хочу в Луцьк, не хочу на пари, але водночас я безумно за цим всім скучаю… Ще за Софійкою скучила і за нашими "пріключєніями" вдома: вибитими стінами, поламаними холодільніками, грабіжниками, обливанням водою-майже потопом в квартірі, і "Фелічітою". Ностальгія - тварь, да!

https://shufrich.viewy.ru/ , привет*_*

спасибо ^^

О личной жизни я стараюсь не говорить. Хотя один раз изменил этому правилу. Потому что незадолго до этого встретил наконец девушку, которую искал. И понял я это сразу. Дело в том, что в шесть лет я ясно представил себе свою будущую жену и поэтому точно знал, как она выглядит.

Не люблю подходить к телефону, фотографироваться, не люблю, когда уговаривают.

Я правда не знаю, как люди расстаются, но не живут же они в самом деле несколькими жизнями и также, я не верю в возможность любить несколько раз, как компенсацию за одноразовость жизни. Смерть - однозначна, а любовь - нет. И её неотвратимость заложена в самой модели жизни. Собственная неотвратимость смерти - тоже.

(c) Сергей Бодров

Если быть — то только самим собой,

Если жить — то жить только так, как нравится,

А если любить — то так, что б уйти c головой,

Одни пузырьки пускай от тебя останутся…

А если идти — то, как Цезарь, не зная преград,

А если бежать — то по крышам до самого неба,

А если вдруг друг — скажи ему прямо: "Брат…"

И раздели с ним последнюю корочку хлеба…

А если мечтать — то, как в детстве, до самых звезд,

А если лететь — то парить облаками над бездной.

Что б жизнь — как какой-нибудь старый и глупый Вестерн,

Что б имя твое в округе знал каждый пёс…

А если грустить — то грустить просто так, ни о чем,

А если страдать — то изредка лишь ерундою,

А если вдруг дождь — не надо идти под плащом,

Пусть мир в одно целое вместе сольется с тобою…

А если вдруг слезы — то только от умиления,

А если вдруг смех — то мощнее, чем взрыв реактора,

А если вдруг вера, то вера без капли сомнения,

А Библия если — то только с автографом автора…

• Paul Varjak: Holly, I'm in love with you.

• Holly Golightly: So what?

• Paul Varjak: So what? So plenty. I love you, you belong to me.

• Holly Golightly: No. People don't belong to people.

• Paul Varjak: Of course they do.

• Holly Golightly: I'm not going to let anyone put me in a cage.

• Paul Varjak: I don't want to put you in a cage, I want to love you.

• Holly Golightly: It's the same thing.

вернулась домой, fuck yeah! *_*

Питер, привет :)

Я вдома) Не дуже я вже хотіла сюди їхать, бо "Ровно это как маленький бутербродик в здоровенном лаваше Киеве", а ці вихідні дійсно були одними з найкращих! Їхали ми значить поїздом туди, я і Лєна були людьми якимись несплячими і будили інших. Приїхали значить, і поїхали в хостел, думали ми шо це наєбалово якесь, бо 60 грн в добу за людину, це малувато для Києва, але бліііііііін! Цей хостел, він шикарний! Ми жили на 15 поверсі в класному 36-поверховому будинку з єврорємонтіком, всіма благами! Перекури канєшно же проходили на 36 поверсі, там же ми пили шампанське о 2 ночі з суботи на неділю. Вигляд, який там з вікна це просто анбелівебел - все місто як на долоні, потім фото закіну. Правда, коли ми їхали в ліфті, то дуже вуха закладало, а ще коли вночі і втомлені, то мені здавалось, що в мене мізкі зараз розірвуться. Розташувались ми значить в хостелі, перекусили в маку і зустріли ще одну дівчулю і поїхали гуляти по місту. Їздили на Дніпро (правда ми остались не в восторгє від нього, бо попали не на той берег шо хотіли, але і так добре, правда), а перед тим нас якась хороша дівчина з прізвищем Чайка(я знала завжди, що це хороший знак) напоїла нас 8-х людей кавусіком, ми хоч взбодрились якось після дороги. Посиділи ми значить на Дніпрі з пивком і чіпсами і поїхали на фан-зону дивитися Елтіка і Квін. Божественними були оці два чувака з Елтікових музикантів, то був не разагрєв, то "було пламя", як сказала Ксюха. Коли показували фільм про Фредді, то я мало не ридала: (А потім вже були Квііііііін! І знаєте, Адам Ламберт не дєрьмо, як я думала. Він ахуєнний, те, як він запалює публіку, як він себе поводить на сцені, він шикарний. А про барабанщіків і про гітаріста я взагалі мовчу, вони внє канкурєнциї.

Після концерта ми пішли на метро і бігом в хостел на афтепаті на 36 поверсі :) В метро я хоч трішки подрімала на плечі якогось невідомого мені чувака, бо я вже тоді була в стані - оставте мене, я нічого не хочу, ні шампанського, ні хостела. Але все ж все було круто, і на наступний день ми до 12 год виселелися, поїхали взяли квитки на поїзд і пішли обідати в Пузату хату, а тааам я зустріла свою любов, і пофіг, що я його вже ніколи не побачу, але він ідеальний, він як Рассел Кроу, навіть брови хмурить як він, і йому десь не мало років, але й не багато, і він на українській розмовляв, на память про нього залишились мені подпольні фотки, бо підійти знайомитись в мене забракло духу.

Потім ми лежали в сквєріку. Біля нас ще відпочивали всякі голандці, поляки, можна було замовляти пісеньки і ми собі розсляблались під iamx. (там якась благодійна акція проходила). Далі ми знову гуляли і йшли на фан-зону, осталося нас вже правда 7 людей. Ми познайомилися з купою іспанців, найголовніші з них це Маріо і Хорхе. І нас тішило, що ми не просили фотографуваться з ними, а вони всі самі підходили, спілкувалися з нами, фоткалися і розказуали всяку цікаву всячину. Вам не передати які ці іноземці класні і прості люди в спілкуванні, в поведінці, в всьому! Тупо я не знаю, стільки нових людей, знайомств і всяких класних і не дуже.

Ми гуляли до 3 години ночі по фан-зоні, зустрічали купу людей, знову таки одні приємні і класні, в яких я влюблялася просто з одного погляду, а інші такі навязливі. але все-одно якісь інтірєсні пєрсонажи. Після цього всього ми поїхали до камери схову, забрали речі і на вокзалі, сиділи на сумках так сказать до 5 години.

Вже через пару годин ми будемо їхати в поїзді на Київ! А вже завтра ми побачимо сера Елтона Джона і Квін, але мене не тішить, шо Ламберт замінить великого, тупо здаравєнного Фреді. Та ладно, блііііін, там буде Елтон.

Для мене він дуже вагомий, бо перший кліп Пака, який я подивилася був "Ghetto gospel" з Елтоном. Це перша пісня, в яку я просто влюбилася!

https://nastasiav.viewy.ru/ , приветствую*_*

рада тебе :)

я опять не могу закидать фото сюда, WTF??!

I’m forever blowing bubbles, Pretty bubbles in the air, They fly so high, nearly reach the sky, And like my dreams they fade and die. Fortune’s always hiding, I’ve looked everywhere, I’m forever blowing bubbles, Pretty bubbles in the air.

качєлькі, ера, гамбургери, нерозборчіві фоткі, кошка стала тигром цап-цап-царап, "небрежна" жизнь, бальшиє плани!