Я вдома) Не дуже я вже хотіла сюди їхать, бо "Ровно это как маленький бутербродик в здоровенном лаваше Киеве", а ці вихідні дійсно були одними з найкращих! Їхали ми значить поїздом туди, я і Лєна були людьми якимись несплячими і будили інших. Приїхали значить, і поїхали в хостел, думали ми шо це наєбалово якесь, бо 60 грн в добу за людину, це малувато для Києва, але бліііііііін! Цей хостел, він шикарний! Ми жили на 15 поверсі в класному 36-поверховому будинку з єврорємонтіком, всіма благами! Перекури канєшно же проходили на 36 поверсі, там же ми пили шампанське о 2 ночі з суботи на неділю. Вигляд, який там з вікна це просто анбелівебел - все місто як на долоні, потім фото закіну. Правда, коли ми їхали в ліфті, то дуже вуха закладало, а ще коли вночі і втомлені, то мені здавалось, що в мене мізкі зараз розірвуться. Розташувались ми значить в хостелі, перекусили в маку і зустріли ще одну дівчулю і поїхали гуляти по місту. Їздили на Дніпро (правда ми остались не в восторгє від нього, бо попали не на той берег шо хотіли, але і так добре, правда), а перед тим нас якась хороша дівчина з прізвищем Чайка(я знала завжди, що це хороший знак) напоїла нас 8-х людей кавусіком, ми хоч взбодрились якось після дороги. Посиділи ми значить на Дніпрі з пивком і чіпсами і поїхали на фан-зону дивитися Елтіка і Квін. Божественними були оці два чувака з Елтікових музикантів, то був не разагрєв, то "було пламя", як сказала Ксюха. Коли показували фільм про Фредді, то я мало не ридала: (А потім вже були Квііііііін! І знаєте, Адам Ламберт не дєрьмо, як я думала. Він ахуєнний, те, як він запалює публіку, як він себе поводить на сцені, він шикарний. А про барабанщіків і про гітаріста я взагалі мовчу, вони внє канкурєнциї.
Після концерта ми пішли на метро і бігом в хостел на афтепаті на 36 поверсі :) В метро я хоч трішки подрімала на плечі якогось невідомого мені чувака, бо я вже тоді була в стані - оставте мене, я нічого не хочу, ні шампанського, ні хостела. Але все ж все було круто, і на наступний день ми до 12 год виселелися, поїхали взяли квитки на поїзд і пішли обідати в Пузату хату, а тааам я зустріла свою любов, і пофіг, що я його вже ніколи не побачу, але він ідеальний, він як Рассел Кроу, навіть брови хмурить як він, і йому десь не мало років, але й не багато, і він на українській розмовляв, на память про нього залишились мені подпольні фотки, бо підійти знайомитись в мене забракло духу.
Потім ми лежали в сквєріку. Біля нас ще відпочивали всякі голандці, поляки, можна було замовляти пісеньки і ми собі розсляблались під iamx. (там якась благодійна акція проходила). Далі ми знову гуляли і йшли на фан-зону, осталося нас вже правда 7 людей. Ми познайомилися з купою іспанців, найголовніші з них це Маріо і Хорхе. І нас тішило, що ми не просили фотографуваться з ними, а вони всі самі підходили, спілкувалися з нами, фоткалися і розказуали всяку цікаву всячину. Вам не передати які ці іноземці класні і прості люди в спілкуванні, в поведінці, в всьому! Тупо я не знаю, стільки нових людей, знайомств і всяких класних і не дуже.
Ми гуляли до 3 години ночі по фан-зоні, зустрічали купу людей, знову таки одні приємні і класні, в яких я влюблялася просто з одного погляду, а інші такі навязливі. але все-одно якісь інтірєсні пєрсонажи. Після цього всього ми поїхали до камери схову, забрали речі і на вокзалі, сиділи на сумках так сказать до 5 години.