схильна до автозамін

І був вечір.

Поза вечором тінь,

щось закривала, намагалась сховати,

припорошене пилом.

І нуль.

То був нуль.

То оболонка без начиння,

без натяку на небуття.., чомусь існувало.

Полохливе верховенство-це ще не виграш.

Біжу, нам треба поборотись,

нікому не обіцяючи гри.

Біжу, нам треба відстояти,

за кожним чолом довічну правду.

І падаю, і падаю від найстрашнішої зброї.

І ледь жива від того-знову біжу.

То гидкі пики намагались не пустити,

намагались закрити..

А я тихенько, кров’ю заливаючись,

кричу до всіх наповнених.

Дух..

Він ще не вийшов.

І прошу: не розчаровуйте,

бо після того вже ніхто не розкриє очей.

…

15.10.11

Я була і буду імпульсивною.Мені це подобається, мене це надихає.

Я не розумію людей, котрі стримують себе у будь-яких пориваннях.Хочеш бути з ним/нею-будь, хочеш подолати свої страхи-подолай, віриш у свої сили-покажи це усім. Чого мовчати, коли можна так багато сказати, коли можна наголосити не тільки на головному, а й доповнити життя детялями?

Хочеш стати художником?Ну так досить сидіти у брудному офісі:вийди, загорлань на всенький світ і хоч доповзи до своєї мети, але будь ЛЮДИНОЮ.Ніхто не посміє тобі заборонити щось, якщо ти сам на підсвідомому рівні не підкорятимешся.Вивільни себе, вивільни себе такого, яким бачиш у мріях, снах, майбутніх подивигах.

Малюй все таким, яким бачиш ти.Труднощі?Ну і біс з ними!Переживеш, перетопчеш, переламаєш.Головне не ламайся сам.

Кращих за тебе не існуватиме у тому випадку, якщо ти сам таких не створиш. Вір у себе-інші теж повірять.

….

Мовчиш..Чому ж ти постійно мовчиш?Ну невже у такої яскравої особистості немає що й сказати?Невже не хочеться відкритись, довіритись?

Людоньки.., життя коротке.Чи навіть не так, воно коротюсіньке.Тобі ще не стукнуло 20-ть і ти впевнений, що приткнешся, що знайдеш своє і своїх?

Так куди ж присунешся зі своїм скам'янілим характером і холоднючою душею?!

Світись.Життя-то є гамір.Гамір-то є ти.

Жизнь — обман с чарующей тоскою,
Оттого так и сильна она,
Что своею грубою рукою
Роковые пишет письмена.

Я всегда, когда глаза закрою,
Говорю: «Лишь сердце потревожь,
Жизнь — обман, но и она порою
Украшает радостями ложь».

Обратись лицом к седому небу,
По луне гадая о судьбе,
Успокойся, смертный, и не требуй
Правды той, что не нужна тебе.

Хорошо в черёмуховой вьюге
Думать так, что эта жизнь — стезя.
Пусть обманут лёгкие подруги,
Пусть изменят лёгкие друзья.

Пусть меня ласкают нежным словом,
Пусть острее бритвы злой язык.
Я живу давно на всё готовым,
Ко всему безжалостно привык.

Холодят мне душу эти выси,
Нет тепла от звёздного огня.
Те, кого любил я, отреклися,
Кем я жил — забыли про меня.

Но и всё ж, теснимый и гонимый,
Я, смотря с улыбкой на зарю,
На земле, мне близкой и любимой,
Эту жизнь за всё благодарю.

Сергей Есенин

Мій миролюбно-агреснивний привіт.

Чого варта обіцянка(невиконана звісно) ?За канонами сьогодення-нічого, за моїм життєвим переконанням-долі людини.В жодному з випадків я не посмію судити якогось чолов'ягу за невиконання сказаного.Сама зліплена не з святого тіста, а тому обмахів годин/місяців/років переживала і переростала вдосталь.

Шкода нам завжди не того, хто пообіцяв, а того дурнуватого телепня, котрий повірив. Тепер бери і сміливо-боягузливою рукою пришпиляй до лоба табличку з написом:"тут пусто і кругом суцільний обман"(хе-хе).

Сказав.Пішов.Минув.Забув.Ляпнув.Не згадав.Образив.

Схемка то знайома?Ну, любі мої мислетелі та закоренілі язвотворці, де ж харизма дінеться, як над вашим самозакоханням познущаються, причому у всіх сенсах цього многозначного слова? Куди запхнете свій "новомодний" пофігізм?

А може вмістите його у душі щирої та відкритої до вас людини?!Прекрасний варінт!

Але ж вміння продумати обман до самих країв його логічного ланцюжка не так вже й просто, еге ж?

Кожен був жертвою(фізичного чи морального плану, але то не є суттєвим).

Останнім часом живе зі мною відчутне враження спустошення.Коли тобі нічого не протирічить, коли не заважає, коли не примушує, коли не пече, але ламає.Вам знайоме відчуття невідчуття?(Якось дивно формую свої висловлювання, але ж треба душу вписати у контекст)

Кричить щось. Сиділа й думала, лежала й думала, читала і думала, пишу і думаю..

А вам знайоме відчуття невідчуття?

Сьогодні кричали очі.Мені не вистачало вогню:світло, тінь, колір, пісня.Мені не вистачало холодних рук.Мені не вистачало відчуття заповненості:ти не помічаєш, що з життям твоїм все ладно, що твої сили йдуть у надлишок і той надлишок ти ладен віддати за безцінь.

Хіба таке почування тепер є відображенням усіх і кожного.Чи я переживаю то сама?

Багато запитань, занадто мало відповідей.