І був вечір.

Поза вечором тінь,

щось закривала, намагалась сховати,

припорошене пилом.

І нуль.

То був нуль.

То оболонка без начиння,

без натяку на небуття.., чомусь існувало.

Полохливе верховенство-це ще не виграш.

Біжу, нам треба поборотись,

нікому не обіцяючи гри.

Біжу, нам треба відстояти,

за кожним чолом довічну правду.

І падаю, і падаю від найстрашнішої зброї.

І ледь жива від того-знову біжу.

То гидкі пики намагались не пустити,

намагались закрити..

А я тихенько, кров’ю заливаючись,

кричу до всіх наповнених.

Дух..

Він ще не вийшов.

І прошу: не розчаровуйте,

бо після того вже ніхто не розкриє очей.

…

15.10.11