Я була і буду імпульсивною.Мені це подобається, мене це надихає.
Я не розумію людей, котрі стримують себе у будь-яких пориваннях.Хочеш бути з ним/нею-будь, хочеш подолати свої страхи-подолай, віриш у свої сили-покажи це усім. Чого мовчати, коли можна так багато сказати, коли можна наголосити не тільки на головному, а й доповнити життя детялями?
Хочеш стати художником?Ну так досить сидіти у брудному офісі:вийди, загорлань на всенький світ і хоч доповзи до своєї мети, але будь ЛЮДИНОЮ.Ніхто не посміє тобі заборонити щось, якщо ти сам на підсвідомому рівні не підкорятимешся.Вивільни себе, вивільни себе такого, яким бачиш у мріях, снах, майбутніх подивигах.
Малюй все таким, яким бачиш ти.Труднощі?Ну і біс з ними!Переживеш, перетопчеш, переламаєш.Головне не ламайся сам.
Кращих за тебе не існуватиме у тому випадку, якщо ти сам таких не створиш. Вір у себе-інші теж повірять.
….
Мовчиш..Чому ж ти постійно мовчиш?Ну невже у такої яскравої особистості немає що й сказати?Невже не хочеться відкритись, довіритись?
Людоньки.., життя коротке.Чи навіть не так, воно коротюсіньке.Тобі ще не стукнуло 20-ть і ти впевнений, що приткнешся, що знайдеш своє і своїх?
Так куди ж присунешся зі своїм скам'янілим характером і холоднючою душею?!
Світись.Життя-то є гамір.Гамір-то є ти.