Smoke weed everyday.

Що влаштує тебе драматичний “the end “
чи даремне «to be continued»?
Наша любов була на зразок
солодких голівудських легенд, поки
не почалися обов ‘язки, сотні непорозумінь,
зайвих турбот і, зрештою,
почуття зійшлися в двобої з власними тінями.
Сподіваюсь, ти засвоїв урок.
Жаль, що насправді боролась
за нас… лиш я, от тільки сама з собою.
І лише час та дешевий коньяк
твоє ім’я з пам’яті витерли.
Я кохала тебе, «Ідіот». До останньої літери.

(Леона Вишневська)

" Вже не хотілось зовсім їхати, залишати однокласників,
хоча це ж лише якісь 2 мізерні тижні. Проте, скільки всього сталось за цей,
ніби короткий час.
Спочатку, першого разу зайшовши в наш номер, мені хотілось одразу ж додому, діставали думки: "Що я взагалі тут роблю?". В останні дні перед морем, я вже змирилась з думкою, що нікуди не їду. А в переддень все змінилось. Завдяки моїм красуням і звісно папі.
Я була у подруги, коли він мені подзвонив і сказав: " Собирайся, ты едишь! ".
Вона пам'ятає точно, що я й не знала, чи радіти мені, чи що робити взагалі..
Думала навіть сказати, що вже не хочу ні в яку Болгарію. Добре, що не зробила цього. Шкодувала б ще досі.
Ну отже перший день пройшов звичайно, і якось було бажання повернутись вже в Луцьк..
Але згодом ми всі дуже здружились, і час проходив як на зло дуже швидко.
Познайомившись ближче, кімнати 1F і 3F - стали невід'ємними частинками один одного.
" Діана відкрила Болгарію" - вони ще досі так кажуть. І розуміють про що я зараз.
Так, так, перша нічка в мене видалась на славу! ;) Зате потім, все було стабільно добре і в міру так би мовити) .
Кожного дня в нас в кімнаті ви побачили б Дьомку, якій вєчьно валявся на ліжку, закутавшись у Мар'янине "адіялко", Сашу, якій завжди доставав її, і Ваню, якій або спав, або був задротом у вк.
А ще як традиція, ми з тобою завжди сиділи за тими столиками на вулиці,
пізніше вже всі підтягувались до нас.
Ти завжди був нашій кімнаті як будильник, ти приходив і всіх нас будив. Це було так мило ;) Коли ми просинались, зразу згадували, чи то ти вже стукав в двері, а ми спали, чи ти ще також не вставав.
А ще я так згадала, що у нашій кімнаті я ночувала, мабуть, разів тільки з 5. А то й менше. У 3F було якось краще ;) Прокидатись зранку і бачити ці заспані лиця
Цимбалючки, якій зранку був дуже злюкою, Лапченка і Антонюка) ))
Далі - сніданок, ну а потім на море, або по кімнатах.
А на вечір ми вже щось планували. В ераген, на шаурму, чи блінчікі, чи бухаєм в номері? ахахах)
Як ж це класно було.
А особливо вечір, коли ми купались всі разом вночі в морі! Як я хочу туди назад!!!
А ще як неймовірно було зустрічати світанок. І ти був поряд..Був.
Щодня було стільки моментів, які ніколи не забудуться. Це наше море. Це наша Болгарія. Золоті піски 2012. Варшава ОЛ ІНКЛЮЗІВ.
в головних ролях: Настя, яка усіх споює ;) , Сашка, який усіх дістає,
на перший погляд дуже правильний Ваня, Дьомка - всім кампанія, Діанка - відкриття Болгарії, Мар'яша - наша улюблена блондиночка, а також
Катя Катєріна, Анічка, Алінка, Юлька - спєц по пріключєніям, Дашка - миленький гіпсік."
TO BE CONTINUED !

Не можна ставати залежним від повідомлень ВК, від дзвінків, від голосу, сміху, дотиків. Не можна. Це змінює тебе.

не подаючи вже ніякого виду,
і запевнюючи себе в протилежному
я всерівно дуже сумую

От любви до безумия пара шагов.
Та же пара шагов от порока до власти.
Счастье-это когда понимают без слов.
Если этого нет-значит, это не счастье.

От любви до потери-минута в пути,
И минута в пути от разлуки до встречи.
счастье-это когда ты не можешь уйти.
Если можешь уйти-значит, хвастаться нечем.

От любви до безумия- сутки бежать,
Друг до друга бежать, распадаясь на части.
Счастье-это когда тебе нечем дышать.
Если это не так-значит, это не счастье.

просто так живут.
любят, но прячут взгляд.
находятся так рядом, но так далеко.
хранят фото на телефоне, но при встрече не здороваются.
проходя рядом вдыхают запах духов, и молча сходят с ума.
не могут улыбнуться в ответ, потому что челюсть свело от взгляда.
делают вид что безразлично, хотя внутри всё горит.
отводят взгляд первыми, чтоб не сорваться.
хотят увидеть, но отворачиваются, чтоб не выдать себя.
смотрят вслед, ожидая того же. но в пустую.
не говорят никому, чтоб не сглазить, хотя знаю что и нечего.
ревнуют. молча. ко всему. всегда.
ждут повсюду, но понимают, что зря.
и верят, верят как дети
ведь просто так живут.

у кафешках угорських,
там де ніч поглинає,
ми сиділи з тобою,
поряд з рідним Дунаєм.

я ще все пам'ятаю,
обіцяю - приїду,
тільки ти дочекайся,
мене до обіду.

я буду о другій,
на безлюдній алеї,
у сукні рожевій,
я буду для тебе.

на сьомій хвилині,
я звідти піду,
і ту порожнечу
на тебе залишу.

І ВЖЕ НЕМАЄ СЛІВ.
БУВАЄ ТАК
БАГАТО НЕСКАЗАНОГО
АЛЕ ЧИ ПОТРІБНО ВОНО?

послушайте Земфиру, помогает

як я люблю це божевілля з тобою.
ти думала, що ми не будемо спілкуватись,
коли почнеться осінь і навчання?
не дочекаєшся, крошка
зараз бачимось кожного дня,
і далі буде так само
ти вже така рідна мені!

тобі ще довго мене терпіти ;)
моя хороша: 3

тебе і любити
тебе і забути
тебе і чекати

а можливо не варто брехати собі?
а ще потрібно кидати вже.
здається досить.

завтра перша пара - СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
викладач хороший, тож я посплю вдома ^^^
і ніби втомлена така, і треба вже лягати
та навіщо ти мозолиш мені очі своїм "онлайн"

у житті як у списку друзів,
ти опускаєшся все нижче і нижче.

умей всегда давать второй шанс, но никогда не давать третий