Smoke weed everyday.

як я чекаю суботи аби побачити тебе.
ця відстань..
навіщо ти, місто Лева,
забрало її в мене?

Здавалось би неможливо. А виявилось так легко. Знаєш, а я вже звикла.
Ну… майже. А якщо бути точнішою - то на шляху до цього.
До цієї крапки. Тільки не знаю ставити її, чи залишити кому?

сегодня в планах вечер хороший
я, моя Настя и еще два мальчика
опа опа опапапа
а ЕЩЕ ЖЕ КАЛЬЯН
КАК ЖЕ Я МОГЛА ЗАБЫТЬ
О САМОМ ГЛАВНОМ
ОМНОМНОМНОМ

ТАК ІНКОЛИ ХОЧЕТЬСЯ
ВСІХ ПОВБИВАТИ

Я ТАК ЛЮБЛЮ НЕНАВИДІТИ ЛЮДЕЙ^^^

та кому ти треба?
і правильно
НІКОМУ
ОКРІМ СЕБЕ

ДІАНА МАЛАДЧІНКА
РОЗБИЛА СТАКАН

як це круто
коли вдома нікого окрім тебе самої,
можна курити одна за одною якщо ще не набридло
і пригати до стелі
просто з дурощів в голові.
і танцювати як ідіотка перед дзеркалом
під якусь пісню.

буду насолоджуватись пустим будинком
ще пару годинок

а ми ще побачимось.
пересічемось.
зіткнемось поглядами, жестами,
усмішками не зовсім щирими.
і ти скажеш своє банальне привіт.
а я, як вже звикла
пройду, хоча так кортить зупинитись.

не для вітання лише, а запитати як ти.
що у планах змінилось. і якщо тобі цікаво
сказати пару слів про себе..
але навіщо нав'язувати.

вистачить і помаху руки
і зробленої штучно байдужості
в очах.

НЕ ТВОЄ ЦЕ БІЛЬШЕ.
І НЕ СМІЙ ПОКАЗУВАТИ, ЩО ШКОДУЄШ.
ДАВАЙ ОБІЙДЕМОСЬ БЕЗ ДАРЕМНИХ СЛІВ.
В НІКУДИ.

лише на певний період заплямував усе депресією.

затуманив своєю тактовністю.

а виявилось, що все брехня.

сам ж ненавидів, і сам творив її.

ну, буває, буває.

одне задумане зроблено,
завтра наступний крок
хей хоу летс гоу

Привет. Не ждал? Я так и знала: остывший чайник, пыль и скука.
Я просто мимо пролетала и вот зашла, прости – без стука.
Мне страшно захотелось чаю – с малиной, медом или мятой.
И поболтать. О чем? Не знаю, был не вопрос – "о чем"… когда-то.

А на плафоне паутинка, другие шторы, непривычно.
Ты, говорят, живешь с блондинкой? Без комментариев? Отлично!
Еще рисуешь? Не забросил? Пейзажи, графика… С натуры?!!
Влезает в рамку? Нет вопросов. Да-да, согласна: бабы – дуры.

Давай о чем-нибудь… а кстати, за книжной полкой на портрете
В моем малиновом халате никак она? Мечта поэта!
Какие формы!!! Поздравляю. Куда уж мне. Невероятно.
Безумство роз в цветущем мае! Без комментариев? Да ладно.

Ну что же, славно посидели, про чай я, кажется, забыла.
А хочешь, вместе полетели, как раньше… впрочем, пошутила.
Ты извини, была бестактной. Я не к тому, чтоб всё с начала
И вовсе не прошусь обратно, а просто… по тебе скучала.

Не довіряй. І тебе спаскудить.

літо - це початок
осінь - це the end
зима - це просто зрада
весна - шматок пустель
тих, що нам свідомо прив'язують людей
а ти ще поки вільний
без стягнених статей
там де вічно пишуть, що
це лише та мить
була такою смілою
і все ще там горить,
палає.

_а час дійсно не лікує, знаєш
і навіть не знаю, чи приведе він до байдужості

напевно ні..
але ж можна якось і обійтись.
без слів, поглядів звичних,
дзвінків вночі
та і без всього іншого
можливо.
але.
завжди будуть свої "але",
які ти перед собою ставиш_