Smoke weed everyday.

я не в силах розірватись і придушити в собі певні почуття.
вибач мене за несказане тобою бажане. вибач за сьогодні.
і за завтра також вибач.
бо я знаю як це боляче.
_я заплуталась,
_тебе б поруч - за мізерні секунди
все б стало на свої місця.
я навчилась прощати, і йому бажаю того ж.
я не зможу інакше.
я не хочу втрачати ту міцну дружбу,
псувавши її чимось більшим.

ч.я.щ.д.т.л

і коли тепер поряд знову вони.
ті, що колись вже займали певне місце у моєму житті,
і, напевно, залишили слід.
я знову хочу до тебе, розуміючи, що те
я просто не виношу.
та вже й знаєш, не знаю як бути. і як розібратись в собі.
певних поворотів не очікувала на даний момент.
що й сказати крім того, що
хочеться кричати лиш про одне.

НЕНАВИДЖУ! БУДЬ ДЛЯ МЕНЕ ТЕПЕР НІКИМ.
ПРОСТО ЛЮДИНОЮ.
І НЕ БІЛЬШЕ. І БУДЕННОГО ПРИВІТ ВІД МЕНЕ НЕ ПОЧУЄШ.

я можу все повернути
ту осінь, весну, чи літо
але вже навіщо
незабаром буде зима
і буде щось нове

пам'ятаєш?
як все було - починалось?
це все ти…
а я вже й боялась нового.
задля якої мети?
мабуть, це все
було продумано на перед.
з хорошим початком
та своєрідним кінцем.
і ти мабуть, знав,
що все саме так буде,
планував? думаю так,
ось і насолоджуйся тепер тим,
що маєш, або тим чого не маєш.
а мене більше до себе не підпускай.

П'ЯТНИЦЯ АЛАЛАЛАЛА
ХОЧА ВИХІДНІ ПРОЙДУТЬ ШВИДКО

ПРОТЕ ___НА-РЕ-Ш-ТІ___!!!!
І ЩО У НАС СЬОГОДНІ НА ВЕЧІР?
ММММ

Люди уходят тихо, почти неслышно. Просто кому-то ты перестал быть ближним, просто кому-то стал ты излишне важным, чтобы к тебе привыкнуть, и потерять однажды. Люди уходят. То от скандальной пыли, то от того, что когда-то они любили… То от того, что так важно им до сих пор. Люди уходят, как будто другим в укор, словно сказать пытаются, как не надо.

Только у каждого - свой показатель правды, индекс терпения, степень "пошло все к черту…", свой человечек в памяти перечеркнут… Так что не видят. Не знают чужих ошибок.
А за закрытой дверью тихо стучат часы. В каждом из вновь ушедших - встроенные весы. Боль перевесила снова запас улыбок.

Люди уходят. Медленно по ступеням, снова с седьмого* на первый. Опять на дно. Думать о прошлом, скучать и цедить вино, мысленно каяться, падая на колени… Это так глупо, что надо бы перестать, вдруг задержаться, пусть даже у самой двери, вспомнить, что было - и снова себе поверить. Взвесить все трезво - и только потом решать.

Люди уходят. Тихо. Почти неслышно. Просто кому-то ты перестал быть ближним, просто кому-то стал ты излишне важным, чтобы к тебе привыкнуть, и потерять однажды… В каждом печать незаконченной им войны. Люди уходят, чтоб возвращаться в сны.

Анна Кулик

важко викинути з голови те, чого
сама не прагнеш забувати.
так от.

все є у відповідь,
але не те, що потрібно тобі.
дурна. та все ж буде добре.

ТА КРАЩЕ Б Я ЗНОВУ СУМУВАЛА ЗА ТОБОЮ.
ЧИМ ЗАБИВАЛА ГОЛОВУ НОВИМ ІНШИМ.
ТЕ, ЩО ВЖЕ БАЧУ - НЕ МОЄ.
ДЛЯ ЧОГО ТОДІ ЦЕ ВСЕ

це вже мабуть був фінал.
і слідує йому початок.
якого я якось не очікувала.
і що буде далі, а?

як я ненавиджу таких людей як ти.
швидко змінюються люди все ж таки

а в нас вдома ще одна радість)
це ніяк не заміна, наших улюблених ніхто не замінить.
просто ще одне мале бігає по хаті, зараз от вмощується в мене на ліжку,
і скавчить ще, відчуваю ти спати не дасиш мені сьогодні) ))

Знову поринеш у його буденність?
Таку нескінченну для тебе.
Набридне ж. Або йому.
Так. Цього разу напевно буде інакше.

А яка вага тих почуттів?
Чи скільки вони коштують?
Важливий час при цьому, скажи.
Ти чекатимеш?

Знаєш, так і кортить голосно й чітко
промовити: " не треба, не треба чекати ".
Але кожному своє. Обераєш ти.

До зустрічі на тому ж місці.

І нікого не звинувачуй, окрім себе,
не верзи дурниць, язик-твій запеклий ворог.
Не виймай лещатами власну душу з-під ребер,
навіть, якщо емоції владно беруть над тобою гору.
Не їж того хто поряд і коли не відчуваєш голоду,
якщо виписуєш з себе лють на папір- відразу ж спалюй.
Від слів не завжди тепло, іноді словами садять тебе на палю
і від них буває нестерпно холодно.

Залишай минуле, не озираючись. Вище носа,
у тебе попереду стільки ідей, починань та звершень.
Ідеальний коханець Пірс Броснан, сукня від Вери Вонг
та прогулянки верхи.

Став завжди крапку в кінці, а не кому.
Нею хіба лиш виділи пару-трійку зворотів.
Не скигли, все мине:
істерики, нерви, мрії та втома.
Найгірше завжди в твоєму роті.
Зайвий шматок пирога, чи чужої плоті,
головне,
не довіряй людям та вчасно приходь додому
і все буде, все неодмінно буде.
(Л.В)