HEY KISA

З тобою я пережила багато. Багато кумедних історій нас пов`язують. Я звикла до твоїх істерик і змін настрою. Можливо і полюбила це. Це вже просто стало нормою для мене, але не для інших. Що в мене асоціюється з тобою? Сміх! Дикий ржач! І рідна чайка. Я дякую тобі за чайку. Ми багато разом провели часу. Хорошого часу. За це також дякую. Сварились. Але ж куди я без наших жартів? Тільки ми розуміємо з чого сміємось. Більше ніхто. Так завжди.

Чого я не скучила за тобою? Це до кращого? Чи як ? Не знаю. Я взагалі пуста по відношенню до тебе. Уявляєш? Пуста! Я нічого не відчуваю! Хіба що тільки огиду.

З хімію за тему в мене 3!
Як так можна?
Ну я ж розумна дівчинка!
Може це і до кращого.
Бо сьогодні я сама навіть зробила анг, вивчила слова на диктант.
Зараз буду робити інші уроки.
Це мені до вподоби.

когда теряет равновесие
твоё сознание усталое,
когда ступени этой лестницы
уходят из под ног,
как палуба..
когда плюёт на человечество
твоё ночное одиночество

Було так душевно якось і добре. Я скучила за цим, ти ж знаєш. Сьогодні тільки промайнула думка про те, що напевно ти ненавидиш мене. Але після всього зникла. Я думала, що ти вже не так для мене важлива, але ні. Згадалось все. Наші покатульки: 3 Перегляди фільмів. 1 січня. Я розумію, що дуже люблю тебе. Повертайся.

Сьогодні ти сказала, що можливо зможеш переїхати. Для мене це було дуже неочікувано. Дуже болюче. Я зрозуміла, що можу втратити тебе. І напевно назавжди. Я зрозуміла, яка ти мені важлива! Я була охоплена страхом. Відразу стільки думок промайнуло в голові. Що? Як? Навіщо? Я дійсно не уявляла, як я буду без тебе. Таке вперше. Я вражена. Я була готова заплакати і прости тебе, щоб ти ніколи не їхала. Ніколи і нікуди! Але я розумію, що це є твоє майбутнє. І ти сама собі його будуєш. Робиш так, як буде краще. Звісно тобі в цьому допомагають батьки. Підтримують. І я тебе підтримаю. Я розумію наскільки це тобі важливо. Бо ж знаю, що і ти мене підтримаєш. Ти будеш завжди на моїй стороні, яка б ситуація не була. Не важливо було б чи я права.
Я дуже тебе полюбила за 2 роки. Я просто вся в тобі. В нас ще є час. 2 місяці в нас є. Але що таке 2 місяці? Більше нічого. Це жахливо. Ця думка руйнує ще більше все те, що було. Не хочу, щоб ми сварились за цей час. Ми повинні все зробити, як треба. Але може і скластись так, що ти нікуди не поїдеш. Не хочу казати, що я була б цьому рада, бо буде виглядати егоїстично. Але ж я не така. І ти єдина, напевно, це знаєш.

Біль не залишає мене.
Руйнує.
Творить.

Перестань!
Негайно!
Я наказую!

Хоча прошу тебе, молю.
Я буду добре себе вести.
Ти тільки заспокійся.

Що тобі робиться?
Чому не маєш власною думки?
Чому така тупа?
Чому я так ненавиджу тебе?
Чому в тебе все добре?
Чому в мене через тебе все ніяк?!

Обидно, когда ты читаешь великолепную книгу,
но тебе не с кем поговорить о ней.

Ванесса знову дуууже хвора.

Була чудова п`ятниця і субота.

Неділя просто ніщо.

Але мене завжди радуєш ти.

Підтримаєш.

Бережись.

Я - вільна людина, і мені потрібна моя свобода. Мені потрібно бути одному. Потрібно думати про свій засоромляться та розпачі на самоті, мені потрібні сонце і каміння мостових, але без супутників, без розмов, я повинен залишитися віч-на-віч з самим собою і з тією музикою, яка звучить у моєму серці. Чого ви всі від мене домагаєтеся? Якщо мені хочеться що-небудь сказати, я це друкую. Якщо мені хочеться що-небудь дати, я даю. Вашу цікавість викликає в мене нудоту! Ваші компліменти ображають мене! Ваш чай для мене отрута! Я нікому нічого не винен. Я відповідальний тільки перед Богом - якщо Він існує!

а я так хочу тебя обнять
вы не сможете меня понять
и быть может майским или летним вечером
случайно подвернусь навстречу

ты не знаешь, как иногда,
я заставляю себя дышать

мне правда не хочется чая.
эта осень меня дождями перекричала,
а солнцем слепила, но не грела.

мама, разве тебе есть дело
до всего, что я написала за это лето
эту осень
и эту жизнь?
никто мной не дорожит.
мои мечты превратились в залежи
белой бумаги и воздушные замки под снос.

мама, не принимай всерьез:
у твоей никудышной дочери
синдром хронического одиночества,
дистония
и ко всему прочему
она нестойкая и неточная.
шаткой поступью по обочине
чужих снов,
чужих весен, стихов и судеб

мама, что со мной будет?
(ты меня слышишь?)
эта осень солнцем целует крыши,
а меня даже обнять некому.
одиночество делает нас калеками
- бессердечными.

мама, никто не звонит мне вечером,
чтобы просто услышать голос.
я сдыхаю - и это давно не новость.
холодом рвусь или одиночеством.

спасибо. чая совсем не хочется

Ще ніколи я так не чекала осінніх канікул.

Бо ж буде щось неймовірне.

Як і весною.

Бо ж я буду з тобою.