а?

меня опять здесь не будет

опять родители

извините, больше нет сил

Мне нравиться, что человек не лишен возможности самому делаться таким, каким ему хочется: захотел-пострадал, захотел - посмеялся. Главное- это хотеть. А это тоже возможно.

У Часу занадто гострі ножиці, якщо ж він так вміло розрізає ті нитки безмежного, як казали, кохання.

p/g

Если же кто-то соскучился за той бурдой, что здесь когда-то мной писалась, то пожалуй, на этих каникулах я устрою себе праздник и буду сидеть на вью.

Только зайдя сюда, я узнала что уже давным давно вышли серии дневников, новый сезон американской истории ужасов. Ужас! А еще как же соскучилась по всем этим картиночкам цитатам и т.д. так как мой разум и душа уже давно не наполнялись чем-то действительно новым и интересным, так как сейчас все чем я могу себя наполнить. это либо еда, либо знания.

Что касается этого месяца, то все летит к чертям. Честно: оценки дерьмо, а их еще и выписали так пздц мне обеспечен. Нравился мальчик, казалось, я ему тоже, а оказалось, что я просто хороший друг, которому рассказали об истории несчастной любви.С друзьями вообще, можно сказать, что ничего.

Видела пост о том, что если встречу человека, который будет меня просто понимать и поддерживать, то буду ценить превыше всего. Знаете, сейчас у меня есть такой. Трудно пока что назвать его другом, ибо мы и больше общаемся в сети, нежели в реальности, но учимся в параллельных группах. Знаю, он со многими так общается, как со мной, но все же это единственный человек, который сейчас распознает мою грусть, который постоянно спрашивает о том, болят ли мои кости. Так вот, это единственный человек, с которым я вообще разговариваю, можно так сказать. И вот так каждый день Женя, при виде меня, или проходя мимо, постоянно говорит " улыыыбааайся" и называет меня чудом. Такое нужно ценить

насконецтонаконецтонаконецто НАКОНЕЦТО КАНИКУЛЫЫЫЫЫЫЫЫЫЫЫ
Я ВЫЖИЛА!!!

Темрява екстра-чорного шоколаду солодко втягувала мене у свої обійми жовтневого вечору. Та пристрасть до солодощів тремтіла від пронизуючого холоду, тож їй було не до самовтішення, а до тепла, яке нині не зайдеш ні на вулиці, ні поклавши руки на ще холодну батарею, ні у чиїйсь посмішці. Бо ж нема нікого, окрім попутніх дорожніх ліхтарів та світлофорів, які жовтувато - гарячим світлом відбивалися в моїх очах, створюючи ілюзію наявності тепла у моїй душі.

Весь соціум, оце все, що зветься "навкруги"-це все потойбіччя. Мій світ живе у мені ж, відділяючись товстелезним кордоном по контуру мого тіла. І та малородюча незорана земля, що у тому світі, все ще так наївно чекає на приземлення корабля інопланетної істоти, яка принесла б з собою невичерпний запас тепла.

Те, що за межами наших очей, існує тільки для того, щоб не дати змінити колір нашого мозку чи ув`янути нашій душі в межах наших нутрощів, чи то, як кажуть, у межах нашого внутрішнього світу.

Тож у людини немає нічого, окрім того, що всередині. Та й цієї людини немає ні в кого, бо нікому вона й не потрібна. Навіть власна тінь покине її у чужій темряві.

І якщо ж нині вулиці освітлюються лише променями з раритетних лампочок вуличних ліхтарів та світлом із вікон найближчих будинків, то темряму в душі людини розвіє лише її розум.

З Днем Народження, Танюша!

Хоч нас і розділяють ці всі тупі кілометри, але ти все одно стала однією із тих людей, яких я навряд чи колись забуду. Бо ж на нашому шляху зустрічаються люди, які залишають якийсь хоч слід. Я рада, що з тобою знайома, хоч і зараз ми не маємо змоги активно спілкуватись.Але у цей день, у твої вже 16, я хочу сказати тобі дякую за те, що ти взагалі є.
Цей вік - це як ще одна сходинка, яку не переступаєш, а перелазиш. Через рік вже життя буде повним суцільними нововведеннями, але хай у твоєму життя з"являтимуться лише ті люди, які вичакловуватимуть на твоєму милому личику посмішку, і ті, котрі змиватимуть сум із твоїх очей. Нехай кохання поселиться у твоєму серці і ніколи в житті щоб твоє серце не було розмальоване подряпинами. Нехай всі твої згадки будуть лише гріти душу, а не затягувати її у меланхолію.
Творчої тобі голови, розумної душі та палкого серця. Ніколи не губи свою життєву позицію та тий ізюм, що в тобі вже є. Я люблю тебе і ще раз вітаю з цим реально чудовим навіть для мене днем!

ТИ ВЖЕ БЛІН СТАРУШЕНЦИЯ: ********

саме завдяки цьому сайту ми познайомились. і саме завдяки тобі моя ліва рука вчиться малювати:

І якщо ж нині вулиці освітлюються лише променями з раритетних лампочок вуличних ліхтарів та світлом із вікон найближчих будинків, то темряму в душі людини розвіє лише її розум.

p/g

Давай візьмемося за руки
Так міцно, як ніколи не тримав.
Один, два, три… шепочуть звуки:
" …а хто відпустить, той програв "

п.г

Сьогодні я хочу і Львів, у шоколадницю: злякатись цін і вийти. Так як і у житті: зайшов, злякався, навпомацки у темряві шукав ручку від дверей, а двері виходу вже зникли.

p/g

Крижаними руками торкаюсь повітря
Та воно у чорному одіязі знов.
І у тиші лиш темряви віття,
І немає у тиші розмов.

Я рахую той стрілки мовчання,
Що в годиннику вбиває наш час.
І чую біля себе звучання
Той надії, промінь якої не згас.

Симфонія стін щось шепоче
Невідомими словами і мовою.
Вона бачила й сказати хоче
Мою темряву й тишу за змовою.

p/g

Свої записи, які є занадто для творчих(бо ж це з майбутньої книги)

я підписую p/g, що звучить в принципі, як пеге

от такий я антигеній, що тепер тут я пегеша, бо з вірю в матеріальність думок, тож смерть-це тепер не для мене.

Весь соціум, оце все, що зветься "навкруги"-це все потойбіччя. Мій світ живе у мені ж, відділяючись товстелезним кордоном по контуру мого тіла.

p/g

Можливо, потрібно запросити священника в мою голову, щоб той очистив мій мозок від думок, творячих мене божевільною.Та гріхи божевілля не продажні, на відміну від священників

p/g