invisible girl

Каждый раз, когда ты прикасаешься ко мне, я забываю, что нужно дышать. Я не могу от тебя оторваться. В такие моменты я ощущаю себя иначе, я чувствую каждый сантиметр своего тела, даже части скрытые под одеждой оживают. Это ли и есть счастье?

Створюючи блог я хотіла не тільки кидати в нього цитати, записи і фото які мені сподобалися.. Іноді хочеться розповіти про те що хилює, про те що сталося зі мною.. Звісно я щоденник і я його мала. але це інше..
Якщо це хтось не зрозуміє.. Це його право..

Сексом сейчас никого не удивишь. Нет там ничего особенного. Хочется старомодной романтики: невинных поцелуев в сквере… проводов до дома и долгих разговоров в подъезде… и чтоб обязательно с крепкими объятиями… ласковых SMS утром и вечером… приятных подарков… и выходных с каруселями и сладкой ватой…

Когда он понял, что ему нужна только я, я поняла, что он мне, после всего уже не нужен.

Любящая женщина имеет бесконечное терпение, она терпит многое, пока однажды мужчина не переступит черту, после которой не будет уже ничего и никогда…

Когда он понял, что ему нужна только я, я поняла, что он мне, после всего уже не нужен.

Один плеер на двоих. Одна музыка.

Твой взгляд на неё, когда она спит..так безоружно, не накрашено, неконтролируемо. Сплетение пальцев. А еще неповторимое: ";Эту книгу ты читаешь? На какой сейчас странице?" и твоя книга в её ладонях. Вопрос ";Что тебе снилось вчера?" и ответы на подобные вопросы. ";А откуда у тебя этот шрам?" - это интимнее, чем взгляд на грудь. Когда ты допиваешь её остывший чай. Когда она сидит за твоим компьютером. Когда вы рассказываете друг другу истории из детства. На свете есть столько вещей, интимнее секса…

Когда разочаровываешься в человеке, понимаешь: это не он такой плохой! Это ты относилась к нему лучше, чем он этого заслуживал, и ждала от него того, на что он вообще не способен.

Если у человека нет на вас времени, смело разворачивайтесь и бегите, бегите от него, иначе всю жизнь так и простоите — в ожидании своей очереди…

В житті бувають моменти коли потрібно поговорити, бо не можливо тримати все в собі, але нажаль іноді не має людини яка б вислухала..
Цей рік був надзвичайно насищенним.. Але з всіх подій, що сталися найкращим і найгіршим були мої стосунки з D..
Це був дуже важкий період.. В D до мене була дівчина з якою він зустрічався 2 роки і вони розійшлися за тиждень до того як ми почали.. хм.. спати.. звісно за певний час ми почали зустрічатися, але це нічого не змінило.. Кожен вечір він біг в скайп, щоб поговорити з нею.. Як це можна назвати стосунками?.. Я прекрасно розуміла, що він любить її, але мої почуття до нього були настільки справжні і сильні, що відпустити його я не могла і приходилося все терпіти..
Пройшло вже більш ніж пів року.. Ми друзі, але живем, якщо це так можна назвати, разом..
Іноді я себе просто ненавиджу коли лягаю з ним в ліжко.. Це надзвичайно огидно розуміти, що зараз він пів години поваляється з тобою, а потім побіжить їй клястися в коханні.. але відпустити його.. відпустити людину яку так любиш.. бачити кожен день його лице і не мати права просто підійти і поцілувати.. не засинати, що ночі в його обіймах.. це сильніше мене.. нажаль..

Не стоит обижаться на людей за то, что они не оправдали наших надежд. Мы сами виноваты, что ожидали от них большего, чем следовало…..