ღ♥ღ Голос моего сердцаღ♥ღ

во мне любовь которая не имеет права на жизнь.

громким смехом не скроешь дикой боли.

поховати себе заживо! Це спочатку втрачаєш всі можливості щось виправити, згодом надії на краще майбутнє, життя втрачає будь-який сенс. Тебе нічого не тривожить, все чуже, нічого рідного. Інколи навіть здатність мислити не може врятувати від цього стану. Немає тих хто тебе розуміє, тих хто підтримає, є лише сіра пуста кімната і чотири стіни які тебе постійно обгортають своїм холодом. Маючи талант, не мати змоги його використати. Маючи страх, боязнь з ним боротись. А страх тому, що боїшся поразки, боїшся програти. Інколи думки розїдають всі можливі варіанти в яких ти міг би бути щасливим, думки руйнують теперішнє і майбутнє. Страх, невіра в свої сили руйнує, самовпевненість руйнує, коли багато очікуєш і цього не отримуєш хочеться кинутись з вікна. Ти дорослішаєш і все стає складним, вже заповітну "цукерку" важко отримати, навіть неможливо! Час - не лікує! Спогади - не чинять опори, не вчать і аж ніяк не змушують себе згадувати з посмішкою. Інколи, забагато горя і болі з*являється в житті.Можливо і краще закінчити і обірвати будь-які нитки надії, а можливо краще боротись. Шляхів багато, стежок багато, але правильна лише ОДНА і в кожного вона своя. І кожен сам її вистелює.

вытащи из меня всю память,
я хочу от прошлого себя избавить.