ღ♥ღ Голос моего сердцаღ♥ღ

і так кожен день.. . і все життя.. .

стільки днів не писала сюди, можливо тому що була в силах терпіти. Але не зараз, зараз все стало сірим, пустим, крається серце, болить душа, постійно пече…Я вмираю, вмираю. Де ж мої друзі, яких і не було ніколи. Я поганий друг, погана людина? Я просто зневірилась в правді і в чистоті, щирості, стільки болі. І все блище обрив, так щось все таки мене зупиняє впасти. Я одна серед пустинь, людей, землі, серед небес. Я навік сама, страждаю, плачу, не розумію нічого, вже нічого. Я навіть не знаю, чому все так, мабуть із-за того, що все вертається. Але я нічого вже й не роблю, ні з ким не дружу, ні кому не треба. я одна, сама, тишина, і лиш крик - мій крик. Я падаю на ноги, встаю, падаю, все по кругу. Бруд, брехня, ненависть, заздрість, де доброта, щирість, кохання? Я не заслуговую? Чому? За що мене карають? я ж і так нічого немаю, нікого немаю. лиш кляті спогади, нарушену психіку, рукі які трясуться постійно, страх. Мене це все і так вбиває, як мені набридли ці маски, це життя, люди. Ніхто не чує мене, краще вмерти. Сьогодні, чи вчора. Я і так померла, давно. Я нічого не чую, крім звуків, незрозумілих звуків, бачу лише пусті симфоли, все без кольору. Я бачу демонів, і куди гірше вони переслідують мене, можливо це вже шизофренія? Мене постійно переслідує хтось і сміється мені в обличчя, я боюсь його. Боюсь. Вмерти, хочу вмерти. Я благаю смерті ?