Птицами

Надобраніч:* надіюсь, і сьогодні ти мені приснишся, і я знову не захочу прокидатись.Ніколи.

Я тебе люблю, більше за життя…

У нас моя любов на двох.

Це жах.Це просто жах.Сьогодні цілий день думала про нього, пила каву разів 5 чи 6.Я напевно перетворююсь в тп.Люди, рятуйте!

Як це називається-любов чи прив'язаність, коли 7 місяців ЩОСЬ відчуваєш до людини, а у відповідь байдужість.Це або одностороння любов, або банальна "собача вірність".Прирівняла себе до собаки.Клас.Але ж саме собаки найвірніші істоти. Та суть не в тому.Я вже заплуталась в почуття і в собі.Як кожна закохана дівчина думаю кожну хвилину про нього, в той час, поки він думає про когось іншого.7 місяців невзаємності-це довго, як на мене.І от останніх півтори місяці я зрозуміла, що люблю ще сильніше, і все більше й більше втрачаю.Розумію, що взаємності як не було, так і не буде, але хочеться просто писати і знати, що з ним все в порядку, що він живий і здоровий.І щасливий.Не важливо з ким, але щасливий.Я бажаю тільки хорошого для нього, бо він це заслуговує.Хай навіть він не найкращий, не найгарніший, але він до болю дорогий.Але не мій.Звичайно, хотілося б бути поруч, просто лежати, обійнявши його, дивитись фільм, несміливо цілувати його в губи, тримати за руку, і знати, що в нас є завтра. Я б відала все, аби бути з тобою.Але йому цього нічого не треба.Він має все. Щастя-це бути потрібним тому, хто потрібний тобі. А бути непотрібним тому, хто тобі потрібний-це нещастя? Ні.Нещастя-це бути непотрібним нікому.

Я в тебе по вуха, а ти мені по вухах.

Це все якось не правильно. Одноманітні будні, одноманітне життя. Народжуємось,9-11 років вчимось в школі, далі інститути, університети, робота, сім'я, діти, внуки, смерть. Все стандартно, хоча в декого немає роботи, в когось нема сім'ї, в когось дітей, в когось внуків. Але смерть є у всіх.Життя матиме всіх без винятку, і в кінцевому результаті всі помруть. Чому нічого не можна змінити?Чому, наприклад, не прожити своє життя по-особливому і не стандартно?Навіщо боятись дурних і шалених вчинків?Життя то ваше.Живіть так, аби потім не жаліти про даремно витрачений час.

-Я тебе люблю.Ми з тобою назавжди) -І я тебе.Ми будемо разом завжди) бла-бла-бла. Люди, ви самі в це вірите? Ваше "назавжди", воно на скільки?На тиждень?Два?Місяць?Чи може зовсім на ніколи? Назавжди-це поки не помрете. А ваші слова зіпсуються, скиснуть, як молоко. Все має термін придатності.І ваші почуття також. Не плутайте закоханість і кохання. Симпатію і любов. Дружбу і "о, вона нармальна".

Мене люблять діти:3 *_______________________* пішла до мами на роботу, гралась з малими, то вони сказали: -Приходьте до нас щодня, бо ви добраааа ну і як тут можна відмовити?Діти, вони такі милііііі:3 я розчулена:*

Мені б тебе, і навпаки.

Ваші слова, як повії.Такі ж дешеві і доступні.

-Я тебе люблю. -І я.Але не тебе.

-Привіт.Гуляти йдеш? -Ні.В мене ЗНО.

Аск. По-моєму це сайт, аби задавати питання, а не висловлювати свою думку.Цей сайт не для обсирать чи компліментів. От наприклад, замість -шлюха! Можна написати: -то правда, що ти вже не дівчинка? Або: -ти знаєш, що твоя зовнішність недосконала? Замість: -ти страшна. Ну таке найчастіше пишуть. Для такого є сайти, типу nekto.me, персонник, або той же приват. Але суть не в тому. Якщо вже вам так кортить когось обісрати чи зробити приємно-то майте сміливість писати це не анонімно. Якщо страшно написати гидоту на аск, щоб всі бачили, то майте відвагу, і напишіть в приват всі свої притензії, не тримайте в собі. На рахунок компліментів, то також варто робити їх відкрито. Уяви, що ти пишеш там Маші, Тані, Свєті на аску: -Ти дуже гарна:* і після того в вас зав'яжеться дружба або щось більше.То вже як-не-як, але перший крок. Майже сміливість відповідати за свої слова.Я вже звикла якісь питання, чи зауваження писати людям здебільшого в приват.Бо знаю, що запитавши анонімно, тобі точно відповідь не дадуть. А ще бісить от що: ти собі спокійно сидиш, вчиш щось, заходиш на аск, бачиш, що є нове питання, відкриваєш, а там: "довго ти ще будеш обсирати ******?" в мене аж очі на лоб повилазили.Щось я нічого не зрозуміла. Захожу на аск її колишнього хлопця.їбать там брєд..зрозуміло, що всі подумали, наче то я писала йому це все.Ага, да.Воно мені треба? Чогось завжди винною роблять мене. Приємно ж то як. Якби я це зробила-я б зізналась, а так вибачайте рібята, я в вас розчарована. Особливо в тобі "дарагая".