Як це називається-любов чи прив'язаність, коли 7 місяців ЩОСЬ відчуваєш до людини, а у відповідь байдужість.Це або одностороння любов, або банальна "собача вірність".Прирівняла себе до собаки.Клас.Але ж саме собаки найвірніші істоти. Та суть не в тому.Я вже заплуталась в почуття і в собі.Як кожна закохана дівчина думаю кожну хвилину про нього, в той час, поки він думає про когось іншого.7 місяців невзаємності-це довго, як на мене.І от останніх півтори місяці я зрозуміла, що люблю ще сильніше, і все більше й більше втрачаю.Розумію, що взаємності як не було, так і не буде, але хочеться просто писати і знати, що з ним все в порядку, що він живий і здоровий.І щасливий.Не важливо з ким, але щасливий.Я бажаю тільки хорошого для нього, бо він це заслуговує.Хай навіть він не найкращий, не найгарніший, але він до болю дорогий.Але не мій.Звичайно, хотілося б бути поруч, просто лежати, обійнявши його, дивитись фільм, несміливо цілувати його в губи, тримати за руку, і знати, що в нас є завтра. Я б відала все, аби бути з тобою.Але йому цього нічого не треба.Він має все. Щастя-це бути потрібним тому, хто потрібний тобі. А бути непотрібним тому, хто тобі потрібний-це нещастя? Ні.Нещастя-це бути непотрібним нікому.