привіт, я тут…і я проєбала два місяці. лол
я маю на увазі не писала нічого, але ж я так хотіла писати тут кожен день, ну бляха…як бісить. ну а давайте коротко про головне…
ці два місяці були максимально дивні. навіть ні.. вони були максимально хороші. почнемо з моєї І.
1. ми з нею поїхали на море…і я вкотре переконалася — вона мій ідельний компанйон для подорожей АЛЕ…(завжди є але..да?)
іноді мені здається, що у неї мало азарту. вона не хоче забити на все і гуляти до ранку, випити смачного пива і фліртувати з симпатичними хлопцями, голосно слухати музику, забити на всіх, хто що скаже і підспівувати… ну вона якби щось робить…і мені супер весело… але іноді буває недо-… невистачає мені трохи азарту.
плюс… супер дибільна ситуація получилася з квартирою.
коли тобі кажуть, що не планують повертатися в Київ, ти знаходиш квартиру, за все платиш…а потім тобі "ой..я передумала і повертаюся…давай жити разом?"…еммм… прикол ще той. а якщо і жити разом…я хочу свою кімнату…але може це знак, що я готова жити одна… одній бути круто — можеш робити що хочеш. да…іноді може буде скучно..алеее… я думаю я це переживу. плюс до всього…я знаю, що грошей у мене вистачить.. а потім буде видно. да…це буде накладно для бюджету… але все я зможу. я знаю… зате буде багато вільного часу робити те, що хочеться (заліпати фільми, серіали і тікток ахха блін..нє! треба брати себе в руки), звати в гості кого хочеш і бути вільною. я ж це хотіла..правда?
2. я познайомилася з класним хлопцем. і він..з Еквадору. це що моя кара? чого вони всі звідти? АЛЕ (я ж казала, що завжди є але)
почнемо з того, що я вела себе при зустрічі не так, як би мені хотілося..точніше так… скажемо, що я ні про що не жалію… ахах бо було все круто.. (цілується він гарно…от я про що) але на мене це не дуже схоже…я не цілуюся отак, якщо вперше бачу людину… але…він реально класний і я дура. а судячи по його поведінці я дура в квадраті. я знаю, що ми не будемо разом, як пара (хоча може б я і хотіла…а може і ні) …блін….але…я зараз все заспокоїлася. бо після першої зустрічі, коли він мені писав сухо і мало…я дуже парилася..навіть плакала. чи я нормальна? ні! зараз мені на нього по суті пофігу…. але обідно… він то мені пише, що я йому сподобалася…але я не вірю…мені здається, що коли ти подобаєшся людині, то вона себе веде трошки інакше….якщо ти комусь подобаєшся, то тебе завалюють повідомленнями і роблять дикі вчинки…
3. так ми плавно перейшли до пункту 3. крім того хлопця я познайомилася ще з одним. він мені замовив доставку афігєнських квітів, зве в цікаві місця, з ним в принципі є про що поговорити… АЛЕ… у мене немає хімії. я дура? да! хоча…я вважаю, що це важливо… важливо, щоб тобі хотілося поцілувати людину, взяти за руку, доторкнутися, щоб, як кажуть були метелики в голові.. (як у мене до С. — чувака з Еквадору) …коли ми грази в правда/дія і він загадав мені його поцілувати…я його чмокнула швидко…але це було нормально…а потім я тільки і думала "поцілуй мене"…і коли він це зробив…все було так природньо, спокійно і гарно…я не хотіла відвернутися і побігти…як це з А. мені здається, що не треба давати йому надій…хоч я і не даю… странно..
странно і сумно… ті хто нам подобається — не закохані у нас. а ті, кому ми подобаємося- нахер нам не здалися. дивне життя.
а скоро на роботу. закінчиться тоді взагалі час на ці, вибачаюся на слові, пиздостраданія. і алілуя.