пост буде про хороше. (ага, я можу бути і в хорошому настрої) люди кажуть, що треба вести щоденник вдячності…як думаєте скільки разів я його починала? та сотні. і не можу я кожен день дякувати всесвіту за все. я не можу писати 3-5-10 речей хороших, якщо день був лайно. для мене це фальшиво, бо я цього не відчуваю. от є люди оптимісти, є реалісти, є песимісти, а є козероги (а воно фіг його знає які ці люди…дикі). і да, мені подобається нити і возмущатися в сторіз, бо коли у мене все добре, то я в моменті… я не можу знімати мільйон сторіз, особливо, якшо багато хто з мого оточення не розуміють оце "блогерство". а сьогодні день був дуже хороший, от прям я цілий день відчувала в собі оце почуття нереальної вдячності, тепла і думки про те, яке ж в мене афігєнне життя. і особливо нічого такого не трапилося, але якось кожен пазлик сьогоднішнього дня от прям складався у дуже чітку для мене картинку. для цього мені не треба шукати 10 пунктів і витягувати із себе емоції. для цього треба просто бути в моменті. раніше я чогось це не розуміла…як це воно бути в моменті? що це значить? а потім…для початку просто відкласти телефон і бути. да, це звісно "біда", що всі мої інста-підписники не дізнаються як мені добре. та і чорт з ним. коли ти проводиш час із людьми слухати що тобі кажуть, не паралельно втикати в екран, а реально слухати. от що для мене важливо. хоч я і сама з тих "екранщиків" буваю… коли мені скучно.
короче… суть така, що у мене бувають хороші моменти, не думайте, що я от постійно зла Маша. (ви знали, що так мене в общагі називали? "злая девочка"…класна репутація, правда? аахахха)
або думайте.
але мені б от ще трошки побільше таких днів, коли тобі дуже і дуже добре. а все інше не таке важливе.