22 июня 2020 года в22.06.2020 22:54 68 2 10 2

сьогодні.

сьогодні я чисто випадково знайшла свій старий блог, записів там небагато, але деякі дуже прям "мої". я перечитувала і думала про ту людину, якою я колись була…і якою стала. за чотири роки звісно багато чого змінилося, але і були моменти, які до сих пір залишаються такими ж…хоч і в меншій мірі.

день сьогодні максимально лінивий. ну як…ранок був продуктивний, я допомагала батькам, а після обіду погода зіпсувалася к чорту, а я мала взагалі то іти бігати сьогодні. головне не закинути. бо вправи я так і не робила. де та Інна, яка мене мотивує?

вимкнули світло і я проспала пару годин.

а ще сьогодні мені написав Влад. і до чого це все?
не те, щоб у мене злість чи що….у мене ніяких емоцій немає, крім цікавості… для чого він продовжує мені писати? не часто..але все ж таки… дивні ці хлопці.

та і багато хто пише, але не ті, хто треба.
хоч я і сама не знаю хто мені треба.
може в цьому проблема?

а може блять в тому, що мене вже підбішують оці ярлики суспільства "тобі пора хотіти сім’ю, дітей і бла бла бла… вік все таки "
а я от не хочу.
прочитала в одного психолога, що хтось задавав подібне питання.
і вона сказала, що перш за все ти не повинен нічого хотіти, а по-друге, треба розібратися із тим, що означає слово "свобода" якої ти так хочеш саме для тебе.

так от для мене свобода — це право вибору. це коли ти робиш те, що хочеш ТИ. коли тобі не треба ні в кого "відпрошуватися", не треба виправдовуватися, не треба підлаштовуватися, не треба відчувати вину за свої вчинки. це коли ти хочеш сьогодні сидиш вдома, а завтра уже летиш в Іспанію. це коли ти їсиш суші і не хвилюєшся, що не вистачить грошей купити дитині іграшку. це коли ти можеш закрити двері і спокійно посидіти в своїй кімнаті. це коли ти живеш своє життя.
коли тобі ніхто не вказує о котрій прокидатися і о котрій іти спати.
це коли дуже і дуже добре бути одній.

як каже моя бабуля "не останься на старості одна"…ой…не факт, що я до неї доживу.

із хорошого:
— смачна картопля від папи (аж їсти схотілося)

більш нічого не згадується.

Ох ці ярлики.
це да :(

Комментарии

Зарегистрируйтесь или войдите, чтобы добавить комментарий

Новые заметки пользователя

Mariia — mi vida loca

58

радість

пост буде про хороше. (ага, я можу бути і в хорошому настрої) люди кажуть, що треба вести щоденник вдячності…як думаєте скільки раз...

52

тату.

судячи по тому, що останній пост був 22 числа, я думаю ви зрозуміли, що з регулярністю у мене проблеми. однако. не хочу розповідати, що в...

68

сьогодні.

сьогодні я чисто випадково знайшла свій старий блог, записів там небагато, але деякі дуже прям "мої". я перечитувала і думала про ту люди...

66

а про хороше?

да.. з моєю звичкою постійно нити, мені не те, щоб щоденник вдячності навчитися вести, мені треба кожні 5 хвилин нагадування на телефоні ...

66

вчора.

вчора був дуже дивний день. бували і дивніші, звісно, але за останній тиждень так дивний. почнемо з того, що я пішла бігати на стадіон. о...