21 июня 2020 года в21.06.2020 23:05 69 0 10 1

вчора.

вчора був дуже дивний день. бували і дивніші, звісно, але за останній тиждень так дивний.

почнемо з того, що я пішла бігати на стадіон. одна і бігати. це для мене + одне маленьке досягнення в скриньку моїх моментів. я не люблю бігати. а тут навіть сама три кола пробігла. я думаю це заслуга Інни і її телефонних настанов.

потім я зустрілася з тим хлопцем із інста. я і знати не знала як його звати, добре, що він сам назвався. ну какби видно рівень моєї зацікавленості, да? але яка тут може бути зацікавленість, мало того, що він далеко не в моєму смаку…дуже далеко…ну на цьому вистачить. друзів з нас також навряд чи вийде. і що тоді?
найдивніше те, що він мені сказав "да, мені мої друзі (слеш компанія, яку я знаю) про тебе казали" ЛОЛ а знаючи обставини при яких ми з ними гуляли, то навіть страшно що б вони могли розповісти.
і да, буду чесна сама з собою, я не хочу, щоб вони думали, що у мене з цим чуваком мутки. бо їх нема, не було і ніколи не буде. (хоч я дуже вірю у "ніколи не кажи ніколи", але тут не той случай)

а ще.. дуже і дуже хочеться на море. от прям завтра аби і виїхати. мене Антон зве на декілька днів з палатками. і тут включається "і хочеться, і колеться". з одного боку це прям вау вау вау. море, двіж..ехх.. а з іншого, який двіж? двіж, це аби назбирати компанію і їхати. а їхати з ним вдвох, чи навіть втрьох з його другом…еммм..максимально странно і я не хочу. чого б мені це хотіти?

короче мої мрії про велику компанію друзів розбилися об хвилі життя. і взагалі…я наче маленька. хочу потанцювати медляк з якимось чуваком, може навіть поцілуватися і раденька піти додому з оцим класним відчуттям ейфорії і легкої закоханості. я дурочка? думаю да.
я не знаю де ті люди взагалі знайомляться, знаходять собі пару…а найголовніше як вони з ними так довго живуть?

а ще з тих пір, як я розійшлася з Маурі я почуваю себе краще вільніше. я можу іти куди хочу, їздити куди хочу і ні перед ким не виправдовуватися, що довго не відписую. є моменти, при яких я за ним скучаю.. все ж таки не день-два знайомі. але… посудивши таких моментів можна назбирати зі всіма моїми колишніми.

аби тільки бабушка не продовжувала причитати "ну тобі ж АЖ 26, це вже стара дева, пора сім’ю". бо у мене тихенько здає нервова система. таке враження наче у сім’ї щастя. щастя у свободі.

і наостанок, Маша, будь ласка, пиши тут кожного дня.

Комментарии

Зарегистрируйтесь или войдите, чтобы добавить комментарий

Новые заметки пользователя

Mariia — mi vida loca

35

потрачено

привіт, я тут…і я проєбала два місяці. лол я маю на увазі не писала нічого, але ж я так хотіла писати тут кожен день, ну бляхаR...

62

радість

пост буде про хороше. (ага, я можу бути і в хорошому настрої) люди кажуть, що треба вести щоденник вдячності…як думаєте скільки раз...

55

тату.

судячи по тому, що останній пост був 22 числа, я думаю ви зрозуміли, що з регулярністю у мене проблеми. однако. не хочу розповідати, що в...

71

сьогодні.

сьогодні я чисто випадково знайшла свій старий блог, записів там небагато, але деякі дуже прям "мої". я перечитувала і думала про ту люди...

69

а про хороше?

да.. з моєю звичкою постійно нити, мені не те, щоб щоденник вдячності навчитися вести, мені треба кожні 5 хвилин нагадування на телефоні ...