я не писала більше двох років.. і в принципі поняття не маю для чого роблю це зараз.. періодично я згадую про цей блог і знову повертаюсь в події минулого..в ті емоції які переживала тоді.. і думаю про сьогоденні події, я захочу згадати також.. в мене давно не було такого стану, адже після того. як я розійшлась з Вітьою, я відносилась до всього легковажно. було багато людей, які приходили, зникали, які періодично давали про себе знати, які досі не можуть зникнути назавжди з много життя, хоча й бачать, що анітрохи не значать для мене. за цей період часу, я навчилась відпускати людей, не зважаючи на те, що вони для мене важливі і багато чого зробили мені.. я змінювала світогляд та спосіб життя не раз.. в мене так багато думок.. немало хочеться написати..чисто на пам*ять для себе, але в голові така каша, що й не знаєш з чого починати.
Сьогодні день перезавантаження.. який в мене буває рідко. А коли він був в останнє, моє життя перевернулось з ніг до голови. я відпустила всіх, хто погано на мене впливав.. навіть якщо це люди з якими я дружила пів життя. і зараз байдуже, єдине, що мене тримало з ними раніше, це те, що я боялась залишитись сама, що буду одинокою, не буде з ким поділитися думками. зараз переважно все тримаю в собі.. але чим менше людей знає про твоє життя, тим краще для тебе.. воно твоє.. і інші ніякої взаємодії з ним не мають, ми самі обираємо з ким і ким нам бути.
Сьогодні точка кипіння.. коли я відчуваю ніби втратила все. Все, що було таке важливе.. Не так давно я взнала, що в Віті скоро народиться дитина, я справді рада, що він знайшов людину, яка буде за нього в любій ситуації.. але як мені іноді шкода, що це не я.. я навряд чи полюблю так ще когось.. а можливо таке враження тому, що це було перше кохання.. просто ніхто ще ніколи не був мені такий рідний.. Коли я взнала, що він розписався, обрушилась остання надія на наше примирення..
Сьогодні я відчуваю те, що відчула на початку відносин з Вітьою..ніби зараз, я можу втратити те, про що потім пожалію.. але я не можу зробити нічого, окрім подзвонити чи написати..та що це є.. Дякую, Панама чи Майамі, це діла суттєво не міняє, бо він всеодно далеко.. я не знала шо це, любов чи заповнення пустоти чі якась розвага..це ще не до кінця визначене почуття, яке затягнулось вже на 4 місяці. Почуття призв*язаності, потреби.. Збудовані плани на майбутнє.. яке може бути найближчим часом, адже ми вже не малі діти і можна буде перейти на новий рівень відносин. Вже зараз можна буде думати про створення сім*ї, спільне життя.. Хоча про це рано і смішно говорити. Тому що мала ймовірність, що буде так як ми цього хочемо, бо за 19 років я освідомила, що життя така штука, яка буде тебе ламати.. але завдяки цьому ти будеш ставати сильною і витривалою, не зважаючи на те, що в певні моменти, буде здаватись ніби все твоє життя зруйноване. Зламало мене й зараз..вкотре
Сьогодні я зрозуміла, що закохана по вуха.. і останній час мені вилазить ця любов боком.. і надмірна її кількість вилазить боком.. тому, що завжди в відносинах хтось викладається на повну, а хтось лише на половину.. і це може змінюватись..зараз моя черга і просто неймовірно неприємно не відчувати цієї віддачі.. на жаль сьогодні, я відчула, що можу втратити.. втратити людину, яка на данний момент є найціннішим, що є в мене.. навіть якщо весь цей час не поряд. я постійно відчувала підтримку, любов, турботу.. Навіть в слові "дічь" закладена нереальна кількість любові.. саме це мене наштовшнуло на те, щоб написати тут.. я знаю, що за ним, я була б як за стіною. Що саме з ним, я можу бути захищена від всього.. Що саме на цю людину я можу розраховувати в любій ситуації.. Що саме з цією людиною, я хочу збудувати сім*ю. Ми не цінуємо, поки не втратимо.. Наші відносини, здається, на межі. І тільки зараз я до кінця розумію, що ця людина значить для мене і наскільки сильно я не хочу його втрачати..
Сьогодні вперше я не знаю, чим він займається протягом дня. І мене просто роздирає зсередини тому, що телефон, єдине, що може нас зв*язати це телефон. А на данний момент і це не реально.. Я пообіцяла собі, що більше ніяких відносин на відстані.. і знову влізла туди ж.. цього разу відстань "трошки" більша і час очікування візрізняється..
Сьогодні я вирішила знову написати пост на вьюї..і в цей момент, я зрозуміла, що всі хто був між Вітьою і Ваньою не мали ніякого значення, якщо мої емоції не зашкалювали настільки, щоб аж хотілось написати тут.. Всі вони це безцінний досвід.. Завдяки ним, я відчувала себе потрібною і навпаки.. відчувала коханою, черговою ціллю для задовільнення власних інтересів, пробкою, яка затикала їхню пустоту..
Ще сьогодні я відчувала себе коханою..а зараз я не знаю що й думати.. Ще сьогодні мені писали, що люблять, а вже йде 13 година, коли відчуваю себе в невагомості
Сьогодні в мене було те, що я давно не відчувала..всередині ніби щось обірвалось, зламалось, згоріло, обрушилось я не знаю, як описати те, що я відчула.. відчуття не з приємних, однозначно. Відчула себе не потрібною.. наскільки ж це стало не схоже на мене.. висловлювати емоції в письмовому вигляді..
Сьогодні, вже новий день, те що я писала вище було вчора.. я знаю, що люблю і що люблять мене.. і це найкраще, що може бути. Він, найкраще, чого, поки, поряд нема. Він той, з ким хочеться бути в любій ситуації.Він той, з ким я хочу пов*язати життя. і той, без якого я його просто не уявляю..
Можливо зараз мільйоми доріг зійшлись в одній точці?