Тріснула. Полохлива пташечка впала донизу пір'ям

Здається, що сонце надвечірнє

Надто переймалося сходженням,

Що на світанні.

А гілля дерев вже гладило землю

Зимно.

Лишалися сліди тонкі та глибокі.

Тихо.

Так тихо, що крик, виривався назовні лиш шипінням

Знесиленої сірої кішки.

Гордо й поважно

Вона, укрита жовтавим листям, лежить попід деревом

В ямі.

Сильна.

З неба – земля.

Круговерті невловимих знаків.

Наче лезом крокуєш упевнено.

Крик.

Досі грати в мовчання.

Незламна.