Тріснула. Полохлива пташечка впала донизу пір'ям
Здається, що сонце надвечірнє
Надто переймалося сходженням,
Що на світанні.
А гілля дерев вже гладило землю
Зимно.
Лишалися сліди тонкі та глибокі.
Тихо.
Так тихо, що крик, виривався назовні лиш шипінням
Знесиленої сірої кішки.
Гордо й поважно
Вона, укрита жовтавим листям, лежить попід деревом
В ямі.
Сильна.
З неба – земля.
Круговерті невловимих знаків.
Наче лезом крокуєш упевнено.
Крик.
Досі грати в мовчання.
Незламна.