Знаєте, що мене найбільше вбиває? Коли ти зробив помилку і вибачаєшся, а тобі з такою відразою кричать: " Мені все рівно, роби що хочеш" і щось в тому дусі. Ти стаєш на секунду слабким-слабким і саме тоді тобі наносять удар. В такі моменти хочеться плакати і забитися кудись в куток, але ти тримаєшся рівно десять секунд і йдеш.

Я розумію чому люди не вибачаються, скоріше за все, їхні вибачення кидають їм в лице. Люди хочуть щирості, але не помічають її. Хочуть бути сильними, а насправді є такими ламкими, що опускаються до приниження інших.

Сьогодні я почула, що " якщо я психічно неврівноважена, то мені треба лікар", - це найактивніша фраза у вжитку людей-нападників, перша у топ "мільйон фраз для того, щоб впасти в очах когось-там". Що ж, це смішно.

Потрібно не показувати свої слабкі сторони, бо тебе битимуть, допоки ти не перестанеш дихати.